Загиблі герої Чернігівщини: Грос Анатолій. Тимченко Андрій. Стеценко Олександр. Тризуб Артем

Старший матрос Анатолій Грос народився 7 жовтня 2000 року на Запоріжжі.

В дитинстві переїхав на Чернігівщину. Закінчив Комарівську школу-інтернат, далі навчався в Київському коледжі будівництва, архітектури та дизайну.

Протягом 2019-2020 років вивчав програмування в Hebron IT Academy. Брав участь в благодійних проєктах, був членом команди, яка входить до благодійного фонду “Дитяча Надія”.

У цивільному житті працював стюардом на НСК "Олімпійський". Від початку повномасштабного вторгнення працював у Shelter Centre "Шахтаря" на "Арені Львів". Був членом проєкту для підтримки внутрішніх переселенців.

У жовтні 2023 року за власним бажанням вступив до лав ЗСУ, пройшов навчання у Франції. Був у складі одного з підрозділів військової частини А4765 на посаді стрільця-зенітника зенітно-ракетного взводу.

Загинув 14 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині. Попрощалися з воїном та поховали його на кладовищі у селі Комарівка.

Солдат Андрій Тимченко народився 19 квітня 1982 року в селищі Ріпки. У 1999 році закінчив 11 класів місцевої школи. Навчався у музичній школі, грав на баяні та гітарі, працював діджеєм у районному будинку культури. Після закінчення Ніжинського педагогічного університету імені Гоголя, працював у школі вчителем української мови та літератури, був класним керівником у селі Радуль. Продовжував педагогічну діяльність у селі Красний Хутір Новгород-Сіверського району у школі-інтернат.

Був фотохудожником, митцем, поетом, написав багато віршів, які друкувалися у книжках, обласних та районних газетах, брав активну участь у фотовиставках у містах Вінниці, Чернігові, Седневі та Ріпках. У 2008 році нагороджений дипломом за значний особистий внесок у розвиток і популяризацію аматорського мистецтва.

Протягом 2000-2001 років проходив строкову військову службу. У квітні 2022 року став на захист України, був у складі одного з підрозділів військової служби А4712 на посаді "навідника механізованого відділення".

Загинув 16 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Запоріжжі. Попрощалися з воїном та поховали його на кладовищі в Ріпках.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Молодший сержант Олександр Стеценко народився 6 вересня 1969 року в місті Бахмач.

З 1994 року проживав у селі Щуча Гребля. Протягом 2014-2016 років брав участь в АТО.

З 2018 року по 2020 рік був у лавах ЗС України.

Після початку повномасштабної війни долучився до ЗСУ, був у складі одного з підрозділів військової частини А4007.

У травні 2022 року отримав поранення, після лікування та реабілітації певний час працював у Бахмачі, але згодом повернувся до побратимів.

Загинув 16 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном та поховали його на кладовищі у селі Щуча Гребля.

Тризуб Артем Володимирович народився 9 жовтня 1994 року в селі Крути Ніжинського району Чернігівської області.
У 2000–2011 роках навчався у Крутівській загальноосвітній школі. Після закінчення школи вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України, де здобув вищу освіту за спеціальністю у галузі лісового господарства.
Після завершення навчання повернувся до рідного села та працював у ТОВ «Комбікормовий завод «Піаст-Ніжин».
У 2016 році створив сім’ю. Разом із дружиною Оленою виховував доньку Кіру, яка народилася того ж року.
10 лютого 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Пройшов військову підготовку у Великій Британії та здобув спеціальність «Снайпер І категорії».
Військову службу проходив у складі 71-ї окремої єгерської десантно-штурмової бригади спеціального призначення на посаді командира відділення групи снайперів. Після завершення підготовки разом із побратимами виконував бойові завдання на сході України.
Артем Тризуб був відповідальним, дисциплінованим і вмотивованим військовослужбовцем, користувався повагою серед побратимів, сумлінно виконував військовий обов’язок та завжди підтримував своїх товаришів.
16 грудня 2023 року загинув поблизу села Новокалинове Донецької області під час виконання бойового завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України.
Похований у рідному селі Крути.
На честь Захисника на будівлі Крутівської загальноосвітньої школи відкрито меморіальну дошку.