Загиблі герої Чернігівщини: Андрусенко Сергій. Марквас Ігор. Синчак Анатолій

Сергі́й Олекса́ндрович Андрусенко (нар. 1 січня 1979 — пом. 29 січня 2015) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

У часі війни — оператор протитанкового взводу 1-ї мотопіхотної роти, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1».

Загинув 29 січня 2015-го під час мінометного обстрілу у бою на блокпосту 1302 під Вуглегірськом. Тоді ж полягли старший солдат Олег Соломаха та солдати Олександр Бригинець й Андрій Лебедєв.

3 місяці вважався зниклим безвісти, упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих.

Похований в Глибочиці.

• Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 29 січня.

Старший лейтенант Марквас Ігор Йосипович Народився 17 жовтня 1967 р.,у с. Новомиколаївка на Миколаївщині. Закінчив Одеський національний політехнічний університет, з родиною проживав у місті Снігурівка.

У часі війни — старший лейтенант, командир взводу 79-ї окремої аеромобільної бригади, 13-й oкремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1» (1-а окрема танкова бригада).

12 лютого 2015-го бійці батальйону зайшли в село Логвинове — розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ для проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань та виявили в лісосмузі танки противника. Внаслідок штурму в село по центру вдалося увійти лише 2 ротам 30-ї бригади, бійці якої взялися встановлювати контроль над Логвиновим, зазнаючи втрат. Контроль над Логвиновим встановити не вдалося — дії військовиків були скуті ударами ворожої артилерії, підрозділ десантників 79-ї бригади (мав синхронно увійти в село з флангу) потрапив під танковий обстріл; загін же 24-ї бригади взагалі не дістався Логвинового.

Загинув у бою  12 лютого 2015 р., смт Луганське, Бахмутський район, Донецька область.. Тоді ж полягли ще десятеро захисників України.

Без Ігоря лишилась мама, дружина, доросла донька.

Синчак Анатолій Анатолійович Молодший сержант (30.03.1972 – 17.02.2015)  – військовослужбовець 13-го окремого мотопіхотного батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, молодший сержант.

Народився 30 березня 1972 року в селі Снітків Мурованокуриловецького району Вінницької області. Закінчив загальноосвітню школу села Мошни Черкаського району Черкаської області. Мешкав у селі Будо-Орловецька Городищенського району Черкаської області. У 2014 році мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив в 13-му батальйоні територіальної оборони «Чернігів-1» Збройних Сил України (у листопаді 2014 року батальйон переформатовано в 13-й окремий мотопіхотний батальйон, який увійшов до складу 1-ої окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України; військова частина польова пошта В2278).

З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник боїв за місто Дебальцеве Донецької області.

17 лютого 2015 року молодший сержант Синчак загинув від кульового поранення в голову під час бою у районі міста Дебальцеве Донецької області.

5 березня 2015 року похований на кладовищі села Будо-Орловецька Городищенського району Черкаської області.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (21.03.2016; посмертно).

Залишились мати, дружина та двоє дітей.

У травні 2015 року в селі Мошни Черкаського району Черкаської області на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Савченка, 39), де навчався Анатолій Синчак, йому відкрито меморіальну дошку. Ім’ям Героя названо вулицю у селі Мошни.