Літописні міста Чернігово-Сіверщини: Моровійськ

Було у складі Чернігівського князівства одне із таких літописних міст, що відоме як ймовірна батьківщина легендарного билинного воїна-богатиря Іллі Муромця або ж Іллі Муровлянина. Це місто Моровійськ, яке існувало на території сучасного села Морівськ Деснянської територіальної громади Чернігівського району.

Російські імперські, а потім і радянські дослідники виводили походження Іллі нібито від російського міста Мурома, і що буцімто звідти він розпочав свій відомий шлях до Києва. Втім, це робилося з відверто ідеологічних мотивів. А сьогодні розповімо нашим читачам про історію літописного Моровійська.

Літописні свідчення

На відміну від інших міст-фортець Чернігівської землі, Моровійськ доволі часто згадувався в історичних хроніках. Перша згадка про нього міститься у літописі під 1139 роком, хоча вочевидь місто має більш давнє походження(до цього ми ще повернемося далі). Так от, Моровійськ зафіксований у контексті укладення мирного договору між князями Ярополком та Всеволодом. Цитата:

«Всеволод тоді, це почувши, схаменувся і почав слати [послів] із благанням до Ярополка, просячи миру в Ярополка. І от Ярополк, благий сей і милостивий норовом, страх божий маючи в серці,— так само, як і отець його мав страх божий,— і про все розваживши, не схотів учинити кровопролиттяівчинив із ним мир. Стояли вони коло [города] Моровійська, і, владившись, цілували чесного хреста, і розійшлися кожен до себе».

Далі Моровійськ згадується вже у контексті походу владимиро-суздальського князя Юрія Долгорукого на територію Чернігівського князівства, який відбувся у 1152 році:

«У той же час Вячеслав з Ізяславом [Мстиславичем] стояли на сій стороні Дніпра, біля [села] Ольжичів. І коли почули ВячеславтаІзяслав, що Юрій стоїть біля Чернігова, а половці, приїжджавши до Чернігова, навіть город попалили, то рушили вони оба від Ольжичів полками своїми до Чернігова. І коли ж вони були біля [города] і Моровійська, то тут побачили одні одних сторожі Вячеславові, Ізяславові і Юрієві, і тут захопили половці язика і привели до Юрія».

Наступна згадка датується 1155 роком – часом походу Юрія Долгорукого за здобуттям київського великокнязівського престолу:

«І тоді, дійшовши [до] Чернігова, Святослав тут зостався, а по брата по Ізяслава послав [посла] знову, кажучи: «Піди з Києва. Нехай іде в Київ Юрій. А я тобі Чернігів одступлю, християнських | душ заради, аби не погинули»,— бо радився Святослав [із Юрієм] про сидіння Ізяславове в Києві. Та Ізяслав не хотів із Києва піти, тому що полюбився був Київ йому. І зостався Святослав [у] Чернігові, а Юрій став коло [города] Моровійська».

Також Моровійськ згадується у якості місця дружнього з’їзду князів Ростислава та Святослава, причому тут літописцем здійснене дуже точне датування – 1 травня 1159 року:

«[У] тім же році зібрався Ростислав зі Святославом Ольговичем [у городі] Моровійську місяця травня в перший день, і з’їзд їх обох був про велику приязнь. Тоді ж Ростислав позвав Святослава до себе на обід, і Святослав поїхав до нього безо всякої підозри. І була ж радість у той день межи ними обома, і дари многі. Дав бо Ростислав Святославу [дари] соболями, і горностаями, і чорними куницями, і песцями, і білими вовками, і моржовими іклами».

Остання згадка у літописній хроніці датується 1174 роком, коли Моровійськ був здобутий та спалений в результаті чергової князівської міжусобної війни:

«У той же рік почав війну Олег Святославич. Він послав [послів] до шуринів своїх, [Рюрика, Давида і Мстислава Ростиславичів], і повів їх на брата свого Святослава [Всеволодовича] на Чернігів. І, прийшовши, Ростиславичі та Ярослав [Ізяславич] попалили [городи] Лутаву і Моровійськ».

Після такого погрому Моровійськ вочевидь припинив своє існування як укріплений населений пункт і більше не згадується у історичних документах давньоруського періоду. Наступним історичним періодом існування тут активного життя стало XVI століття, коли під назвою «Муромськ» місто згадується у «Книзі великого креслення». Можна припускати, що тоді Моровійськ-Муромськ був відновлений у якості прикордонної фортеці Московії, яка тоді контролювала більшу частину території Чернігово-Сіверської землі.

Аргументи науковців

Моровійськ входив до складу вотчини чернігівських князів і був містом-фортецею Чернігівського князівства. Давню історію міста доводять і науковці. Зокрема, уX столітті, на думку академіка Б. О. Рибакова, тут міг бути один з опорних центрів князівського полюддя. Ще раніше, уперіод VIII-IX століть на місці Моровійськабуло найпівденніше на Десні городище так званої роменської культури.

Городище літописного міста розміщене на невисокому крутому мисі правого берега Десни, у південній частині сучасного села Морівськ. Майданчик городища овальної форми (225х190 м) витягнутий з півночі на південь і зайнятий приватними садибами. Оборонні споруди городища завдяки багаторічному розорюванню на сьогодні майже цілком знищені. Рештки валів,згідно інформації археологів, прослідковуються тільки по краях мису з напільного боку. Можливо, що городище мало дві укріплені частини (дитинець та окольне місто) загальною площею понад 4 га.

В результаті розкопок встановлено, що потужність культурного шару досягає 1,25-1,5 м. У шурфах і на поверхні археологами зібрана кераміка роменської культури і давньоруська X-XIII століть, уламки жорен із вулканічного туфу і шиферу.

Як встановили дослідники, підвищену частину плато на північ і мис на захід від городища займає поселення IX-XIII століть. Очевидно, воно відігравало роль неукріпленого посаду літописного Моровійська. У західній частині сучасного села Морівськна невисокому прибережному плато міститься також поселення VIII-XIII століть. Некрополь Моровійська,за твердженням науковців, займав значну частину території сучасного села і налічував десятки насипів. Один з таких курганів був розкопаний у 1889 році.

Батьківщина богатиря Іллі

А насамкінець підходимо до проблеми, винесеної нами на початок статті – справжнього походження легендарного билинного богатиря Іллі Муромця. Деякі сучасні українські дослідники спростовують російську версію походження Іллі із села Карачарове поблизу міста Муром (сучасна Владимирська область рф). Ними наводяться аргументи щодо походження Іллі Муровлянина (або ж Моровлянина) із літописного Моровійська. Одним із головних доказів тут називається швидкість, з якою Ілля дістався до Києва— це можна було здійснити лише з придеснянського Моровійська.

І хоч справжність існування цього персонажа так ніколи і не була доведена істориками, в сучасних умовах боротьби України з російською агресією маємо бути свідомими того, що ворог активно використовує у своїй ідеологічній боротьбі історичні міфи. Для того, щоб не дати агресору можливості монополізувати навіть легендарних персонажів билинного епосу, маємо бути свідомими та активно підкреслювати походження Іллі Муровлянина саме з історично українських земель.

Джерело