Літописні міста Чернігово-Сіверщини: Листвен
Лиственська битва
Листвен є доволі давнім літописним поселенням, яке точно виникло не пізніше кінця X століття. Перша згадка про нього міститься в літописі «Повість временних літ» під 1024 роком та пов’язана із згаданою вже битвою.
У кривавому нічному бою військо Мстислава, що складалося із об’єднаних чернігівсько-тьмутороканських сил розгромило військо Ярослава, у складі якого були переважно варязькі найманці. В результаті перемоги Мстислава Ярослав Мудрий був змушений полишити Київ і рятуватися втечею, а Мстислав рушив до столиці Київської Русі, втім, не був прийнятий киянами та задовільнився правлінням у Чернігові.
Врешті брати помирилися і у 1026 році в Городці на Десні уклали між собою мирний договір, за яким територію тодішньої Київської Русі поділили по Дніпру: Ярослав залишив за собою Правобережжя з Києвом, а Мстиславу дісталася Чернігівська земля. Проте цей поділ був формальним, оскільки брати спільно вирішували основні державні питання, що стосувалися всієї давньої Русі, та спільно здійснювали військові походи.
Така ситуація тривала до 1036 року, коли Мстислав помер і всі його володіння перейшли під одноосібну владу Ярослава Мудрого.
Роль Листвена у історії Чернігівської землі
Скажемо одразу, вона була важливою. Велике значення у цьому випадку мало географічне розташування Листвена. Поставлений у найвужчому місці водорозділу рік Білоус і Стрижень, біля гирла лівої притоки Білоуса – річки Глиненки, оточений з усіх боків заболоченими низинами і болотами, Листвен був ключем до одного з важливих відгалужень так званого «Шляху з варяг у греки» – водного шляху Любеч-Чернігів (Дніпро – озеро Любецьке – озеро Болгач – річка Муравля – волок – річка Білоус – річка Десна).
Роль шляху Чернігів – Любеч ще більше зросла у XI-XIII століттях :якщо брати до уваги свідчення літописців, то тут знаходилося «все життя» чернігівських князів. Розміщений у щільно заселеному районі, Листвен не лише давав можливість збирати мито з купців і контролювати підступи до Чернігова з півночі і північного заходу, але мав напевно, важливе адміністративне, фінансове і податкове значення. На зламі XI-XII століть на протилежному березі річки Білоус будується друге городище, що забезпечило посилення контролю за водним шляхом. Зручна природна гавань дозволила влаштувати біля городища пристань.
У середині XII століття територію Київської Русі охопили нищівні князівські міжусобні війни. В результаті володіння чернігівських князів були піддані розгрому київським князем Ізяславом Мстиславичем. Через 7 років (у 1159 році) чернігівський князь Святослав Ольгович, характеризуючи стан своєї вотчини, до якої поряд з Черніговом, Любечем, Оргощем, Моровійськом, Всеволожем входив, очевидно, і Листвен, говорив про сім спустошених міст, де «седять псареве да половцы».
Історики вважають, що на той період у місто як класичний центр ремесла і торгівлі Листвен, напевно, так і не переріс, чим можна пояснити відсутність згадок у літописах за інші роки. У той же час він продовжував виконувати оборонно-адміністративну функцію. У 1239 році Листвен, як і більшість міст Чернігівської землі, вірогідніше за все був зруйнований ордами монгольського хана Батия. Втім, життя на цьому місці після цього не припинилося, оскільки у XV столітті тут уже фіксується сільське поселення.
Археологічні дослідження Листвена та пошук його місцезнаходження
Раніше існували дискусії щодо місцезнаходження літописного Листвена. Зокрема, його ототожнювали з городищем у селі Великий Листвен Тупичівської громади (територія колишнього Городнянського, а зараз – Чернігівського району). Втім пізніші дослідження точно локалізували його місцезнаходження на базі села Малий Листвен Ріпкинської територіальної громади Чернігівського району.
Загалом археологічний комплекс пам’яток літописного Листвена включає 2 городища, посад біля городища-2 і місце Лиственської битви 1024 року. Курганний могильник, що містився на північно-східній околиці села Малий Листвен та в урочищі Курганне, не зберігся.
Археологічні старожитності Малого Листвена були відомі ще О. Ф. Шафонському. Також про них згадують дослідники Чернігівщини XIX століття М. Є. Марков, Д. Я. Самоквасов, П. С. Уварова, П. В. Голубовський та інші. Проте найбільш активна робота у цьому напрямку велася у другій половині XX століття: у 1980-1981 роках обидва городища, а в 1984 році – посад досліджували відомі археологи В. П. Коваленко та О. В. Шекун. Ці дослідження дали змогу не тільки вірогідно датувати, але й локалізувати літописний Листвен. Археологами тут виявлені й вивчені сліди майстерні ремісника-універсала (металург, коваль, ювелір, камнеріз). Також на місці Лиственської битви, яке знаходиться за 2 км на північний захід від городищ виявлено бойові сокири X-XI століть.
Що було далі?
Питанням пізньосередньовічного Листвена займалися чернігівські історики О. М. Бондар та І. В. Кондратьєв, які, попри наявну у багатьох дослідників думку про згасання життя у більшості поселень Чернігівщини після монгольської навали, аргументовано довели, що людська життєдіяльність на їх території продовжувалася і протягом найближчих століть. Хоча і в більш обмеженому масштабі. При цьому вони спиралися на результати досліджень вищезгаданих В. П. Коваленка та О. В. Шекуна, які при дослідженнях Листвена знаходили у невеликій кількості кераміку, датовану другою половиною XIII-XIV століттями.
Також за твердженнями О. М. Бондаря та І. В. Кондратьєва наступним історичним етапом існування Листвена є вже власне XV-XVI століття. Про це свідчать і наявність археологічних матеріалів (хоча й у незначній кількості), і згадки у історичних джерелах (зокрема, під 1527 роком у «Реєстрі» любецько-чернігівського кордону).
Отже, узагальнюючи сказане, доходимо висновку, що Листвен протягом XI-XIII століть як фортеця виконував роль опорного пункту для контролю чернігівських князів над відгалуженням «Шляху з варяг у греки» — торговим шляхом Любеч-Чернігів. Навала монгольської орди не змогла повністю загасити людське життя на цій території, тому Листвен продовжував існувати у наступних століттях у якості сільського поселення.
Коментарі
Дописати коментар