Загиблі герої Чернігівщини: Волоха Руслан. Трихліб Андрій. Пермітін Олександр

Сержант Руслан Волоха (21.01.1999 – 1.12.2023) народився та зростав у Носівці. Навчався в першій міській школі. Професію продавця-консультанта здобував у Мринському СПТУ.

Уже після одержання диплома Руслан став до лав Збройних Сил України на строкову службу. Після проходження працював за професією, продавцем будматеріалів. Захоплювався технікою, займався спортом, будував плани, як кожна молода людина…

27 жовтня 2022 року Руслан Волоха був призваний на військову службу за призовом по мобілізації до лав Державної прикордонної служби України та направлений для проходження служби до 105 прикордонного загону на ділянку відповідальності Чернігівської області. За час служби у Державній прикордонній службі України сержант Руслан Волоха зарекомендував себе відповідальним, цілеспрямованим, наполегливим військовослужбовцем, вірним народу України та справі охорони державного кордону, гідно служив Батьківщині, сумлінно виконував службові обов'язки.

01 грудня 2023 року сержант Руслан Волоха перебуваючи в складі прикордонного наряду «Спостережний пост» (на відстані до державного кордону 3 км.) спільно з побратимами був атакований диверсійно-розвідувальною групою ворога. Військовослужбовець вступив в стрілецький бій з переважаючими силами противника, відкривши по ним шквальний вогонь. Завдяки злагодженим діям прикордонників, їм тривалий час вдавалося стримувати та відбивати атаку ворога. Завдяки вмілим діям Руслана Волохи, він зумів нанести ураження ворожим силам, застосувавши гранату, що забезпечило знищення декількох солдатів ворога та завдало їм неповоротних втрат. Проте сили були нерівні. В черговому стрілецькому бою Руслан Волоха отримав кульове поранення в голову та загинув на полі бою.

 5 грудня 2024 року мати Руслана Волохи отримала посмертні нагороди сина: медаль «За військову службу Україні» та відзнаку Президента України «За оборону України».

Андрій Трихліб народився 27 липня 1983 року в селищі Любеч на Чернігівщині в родині лісівника. Був на посаді лісоруба Любецького лісництва, а згодом став майстром лісу.

У 2014-2015 роках Андрій брав участь в антитерористичній операції на сході України.

15 грудня 2022 року Андрій Трихліб був призваний на військову службу по мобілізації до 105 прикордонного загону – Чернігівська область. Солдат Андрій Трихліб за час проходження військової служби зарекомендував себе, як військовослужбовець, який був спроможний якісно організувати виконання поставлених завдань з охорони та оборони державного кордону. 

01 грудня 2023 року солдат Андрій Трихліб перебуваючи в складі прикордонного наряду «Спостережний пост» (на відстані до державного кордону 3 км.) спільно з побратимами був атакований диверсійно-розвідувальною групою ворога. Військовослужбовець вступив в стрілецький бій з переважаючими силами противника, відкривши по ним шквальний вогонь. Солдат Трихліб Андрій отримав кульове поранення. Не дивлячись на поранення, не покинув поле бою, а продовжував рішуче тримати оборону пункту спостереження до останнього набою, та нажаль був вбитий ворожою кулею.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдат Трихліб Андрій Анатолійович нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).

 Поховали Андрія Трихліба на місцевому кладовищі в Любечі.

Олександр Пермітін народився 20 жовтня 1975 року. З початку повномасштабного вторгнення був призваний на захист України. Був механіком-водієм 2 танкового взводу 3 танкової роти. Мужньо захищав рідну країну від ворога.

Олександр Пермітін 20 листопада у бою поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізської області, виявивши стійкість і мужність, отримав тяжке поранення. За життя Олександра боролися лікарі Київського Головного військового клінічного госпіталю. Але їм так і не вдалося врятувати життя захиснику. 4 грудня Олександр Вікторович помер. Йому назавжди залишилось 48 років. Осиротіли водночас мама, дружина, діти і онуки.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким з приводу непоправної втрати сина, чоловіка, батька, дідуся. Поділяємо ваше горе, сумуємо за втратою нашого земляка.