Цікава історія: Банти́ш-Ка́менський Микола Миколайович
Походив із дворянської сім’ї Бантишів з відомого роду молдавських бояр, можливо, спорідненого з князівським родом Кантемирів. Рано втратив батька. Небіж українського вченого-латиниста, духовного письменника, архиєпископа Амвросія Зертис-Каменського, який істотно вплинув на освіту та інтерес до наукових студій майбутнього вченого, батько російського історика і державного діяча Дмитра Бантиша-Каменського (1788–1850).
Початкову освіту здобув за допомогою матері, яка походила з українсько-молдавського роду Зертис-Каменських, її батько був перекладачем при гетьмані І. Мазепі. Навчання продовжив у Ніжинській грецькій школі. Ґрунтовну освіту здобував у Києво-Могилянській академії (з 1745 р.). Далі навчався у Московській слов’яно-греко-латинській академії (1754–1758), а також у Московському університеті (1758–1762).
Для свого часу був різнобічно освіченою людиною, знав щонайменше вісім мов. Ще в часи навчання переклав першу частину «Історії Російської імперії в царювання Петра Великого» Вольтера (1760). За підтримки вчителя П. Левшина (згодом – московський митрополит Платон) багато уваги приділяв читанню латинських авторів. Маючи великий потяг до історії та археографії обрав посаду актуаріуса в Московському архіві Колегії закордонних справ, де працював з 1762 р. Через три роки посів місце помічника управителя архіву, історіографа Г. Міллера. В листопаді 1783-го був призначений другим управителем архіву, на цій посаді перебував до 1788 р. Від 1800 р. до кінця свого життя – очолював архів, попри те, що до 1780 р. практично втратив слух унаслідок застуди, спричиненої тривалою працею у вологих і неопалюваних підвалах архіву.
Виконав величезний обсяг робіт з упорядкування та опрацювання архівних документів, удосконалення діяльності закладу. Надавав суттєву допомогу в забезпеченні історичними джерелами тогочасним історіографам, зокрема, М. Карамзіну, з яким товаришував, І. Болтіну, Ф. Туманському, І. Голикову, В. Рубану, М. Новикову, Є. Болховітінову, князю М. Щербатову та ін. У 1799 р. активно співпрацював з О. Мусіним-Пушкіним з розшифрування тексту та підготовкою до видання рукопису «Слова о полку Ігоревім». Діяльність М. Бантиша-Каменського в цій царині відзначалася бережним ставленням до передання текстів пам’яток, його глибокими знаннями в галузі палеографії.
Перед вступом наполеонівської армії до Москви в серпні 1812 р. разом із сином упакував і організував вивезення архіву Колегії спочатку у Владимир, а потім у Нижній Новгород, врятувавши тим самим цінні рукописні і друковані історичні документи від загибелі під час спалення міста. Архів повернуто до Москви у січні 1813 р.
Вирізнявся великим потягом до друкованого слова, дбав про доступність книжок для всіх верств населення. Багатобічна діяльність ученого знайшла своє відображення в численних опублікованих та неопублікованих працях. Упорядкував і описав величезну кількість давніх документів, з-поміж них: грамоти новгородських і великих князів, документи про перехід у підданство Росії Імеретинської землі (Грузії), про сибірських калмиків, «Историческую выписку из всех дел, происходивших между Российскою и Турецкою империями, с 1512 по 1700 год» для Катерини ІІ та ін. За безпосередньою участю М. Бантиша-Каменського вийшло перше систематизоване багатотомне видання з питань зовнішньої політики Росії від давніх часів до початку 19 ст. Він започаткував наукове дослідження історії церковної унії. Уклав фундаментальні довідники, реєстри, бібліографічні покажчики – прототипи сучасного довідкового апарату до архівних документів та друкованих видань. Брав активну участь у виданні низки власних підручників та перекладних творів, за якими навчалося не одне покоління семінаристів, – з латинської, французької, грецької, єврейської граматики, підручників різних авторів з риторики, філософії, історії, хрестоматій тощо.
Протягом усього життя в Москві учений не поривав зв’язків з Україною. У 1768 р. за його ініціативою при Києво-Могилянській академії було засновано окрему бурсацьку бібліотеку для незаможних студентів, що не мали змоги купувати книжки. Як перший внесок подарував 145 книжок, передусім по декілька примірників особливо важливих підручників. У Санкт-Петербурзі додатково організував збір коштів і вислав у Київ кілька навчальних посібників. За прикладом М. Бантиша-Каменського добродійницьку допомогу Академії та її бібліотеці стали надавати й інші колишні її вихованці – єпископи, митрополити, священники, а також службовці, військові, купці, міщани.
На початку 19 ст. бібліотеці Київської духовної академії було подаровано частину рукописів з особистого зібрання М. Бантиша-Каменського.
Опрацював важливі документальні матеріали, які стали змістом підготовленої ним «Истории об Унии», уклав «Реєстр и описание малороссийских и татарских дел». Ці праці мають наукову цінність для українознавства і сьогодні. Також упорядкував архівні справи Києво-Печерської лаври, видання українських богословів, підготував до друку низку староукраїнських пам’яток.
Більшість археографічних праць М. Бантиша-Каменського, незважаючи на їх джерелознавчу цінність, були опубліковані лише у другій половині 19 – на початку 20 ст. Найвідоміша з них – «Обзор внешних сношений России (по 1800 г.)» у 4-х томах (1894–1902), що містить короткий анотований хронологічний опис документів про зовнішньополітичну діяльність Росії (в тому числі листування, договори, акти тощо) із західноєвропейськими державами з 1481-го по 1802 р., не втратила свого наукового значення й досі.
Уклав велику кількість бібліографій, описів рукописів архіву Колегії, абеткових та систематичних покажчиків до них. Багато уваги приділяв обліку й описуванню книжок, що вийшли в Росії від початку книгодрукування. З цією метою розробив власну бібліографічну систему класифікації. Впорядкував систематичний бібліографічний покажчик De notitia librorum Rossicorum sistematice expositorum («Описание российских книг, в систематическом порядке расположенных», 1776), в якому зафіксовано опубліковані російською мовою з середини 18 ст. 828 книжок, 54 карти і 40 статей (це приблизно 17% книжкового репертуару Росії на той час). Зазначений покажчик надрукований як російськомовний додаток до латинського підручника І. Ф. Бурга (Y. F. Burgii) Elementa oratoria («Основи риторики») для духовних семінарій. Бібліографи вважають цю роботу М. Бантиша-Каменського одним із перших бібліографічних покажчиків рекомендаційного характеру.
Інші праці вченого, насамперед бібліографія книг російською мовою, надрукованих з кінця 17 ст. по 1805 р. включно, збереглась у вигляді картотеки з понад 4 тис. одиниць (нині перебуває в Російському державному архіві давніх актів) і охоплює майже 1/3 видань зазначеного періоду). Ці матеріали лише частково опубліковані в 1894 р. у додатку до журналу «Книговедение» і зберігають своє бібліографічне значення завдяки особливо точному опису рідкісних видань за принципом de visu, на рівні фотографічного, з урахуванням розміру шрифтів, особливостей оформлення титульного аркуша, формату видань, у т. ч. тих, які не збереглися до нашого часу. Дослідником враховано 6 032 датовані і 135 недатованих книг і брошур. Завдяки наявним приміткам з’ясовано прізвища, аноніми і псевдоніми багатьох авторів, час, місце і обставини видання деяких книг. Тому ця частина розвідок М. Бантиша-Каменського є також цінним внеском в історичне книгознавство.
Бібліографічна праця вченого високо цінувалася як його сучасниками, так і дослідниками історії бібліографії в пізніший час.
Заслуги М. Бантиша-Каменського в розвитку історичної науки, архівної справи, просвітництва були визнані лише у кінці 18 – на початку 19 ст. Від 1799 р. – дійсний статський радник. Був почесним членом Російської АН (1808), Московського університету, низки наукових товариств, віце-президентом Біблійного товариства тощо. За архівну, археографічну, видавничу діяльність нагороджений орденами Св. Іоанна Єрусалимського (1800), Св. Володимира третього ступеня (1802), Св. Анни першого ступеня (1808) та ін.
Коментарі
Дописати коментар