Цікава історія: Небаба Мартин
Війна під проводом Богдана Хмельницького змінила життя всієї України, не оминула вона і долю Чернігова. У червні 1648 року козацьке військо підійшло до стін Чернігова, який перебував на той час під польською владою. Чисельність населення міста на той час була близько 2,5 тисяч чоловік і місцеві мешканці з задоволенням перейшли на бік українських захисників та відкрили їм ворота до міста.
Польські жовніри та шляхта закрились у Чернігівському замку і дуже довго тримали там облогу, близько кількох тижнів, поки зморені голодом не здалися в полон.
З цього часу Чернігів стає спочатку центром козацької сотні, а згодом і полковим містом. Точна дата виникнення Чернігівського козацького полку невідома, однак влітку 1649 року він вже існував. Керувала полком козацька старшина, до якої входили полковник, обозний, писар, суддя та осавул.
Першим чернігівським полковником став Мартин Небаба. Він з’явився на історичній арені з 1648 року, як то кажуть, нізвідки – його довоєнна біографія являє собою майже суцільну білу пляму. Його сучасник, польський історик Ян Рудавський назвав Мартина Небабу «людиною без роду, без імення».
Рік народження Мартина, а за деякими історичними джерелами Максима, Небаби досі невідомий. Ще на початку повстання під проводом Хмельницького, Небаба не належав ні до козацької еліти, ні до січового братства. Історики вважають його міщанином з міста Коростишева, що на Житомирщині. До повстанців він приєднався, коли очолював невеликий загін месників, які вирішили, що настав час визволяти від ненависної польської шляхти не тільки рідні краї, але і всю Україну.
Вже під час перших боїв з ворогом Мартин Небаба показав, що в Україні справжнім козаком може бути навіть той, хто їм ніколи і не був. Особиста хоробрість і командирська кмітливість, які він продемонстрував у битвах під Жовтими Водами, Корсунем та Зборовим, були такими, яких не могли не помітити. І в цей час Небаба стає одним з провідних воєначальників, отримує чин полковника та очолює Чернігівський полк. Його ім’я звучить поряд з Кривоносом, Богуном та Нечаєм.
Деякий час героїчному полковникові довелося віддати на те, щоб упорядкувати територіальні сотні свого полку, відібрати гідних сотенних отаманів, очистити територію від польських гарнізонів та польської адміністрації і шляхти.
Згодом Мартин Небаба перейшов річку Дніпро у районі міста Лоєва, територія сучасної Білорусі, і став укріплюватися зі своїм полком, який поступово переформовувався в окремий військовий корпус. Він розумів, що підірвати могутність польсько-литовського союзу можна лише тоді, коли повстання охопить і територію «Білої Русі», сучасної Білорусі.
Навесні 1649 року козаки полковника Небаби зайняли місто Гомель, але незабаром були змушені відступити. Влітку 1649 року, за наказом Богдана Хмельницького, Мартин Небаба повертається в Україну, але не на Чернігівщину, а в район Тернополя, під Збараж, де збиралися основні сили як козаків, так і поляків. Відомо, що на Чернігівщині в цю пору «справляв чинність» наказного (тимчасового) полковника інший герой війни — Степан Пободайло.
Дії чернігівського полку в тривалій Збаразькій операції були дуже успішними, та все ж Хмельницький, мабуть, пожалкував, що відкликав для участі в ній Мартина Небабу, оскільки в цей час наказний полковник Пободайло виступив проти гетьмана литовського Януша Радзивілла досить невдало.
1651 рік приніс нові тривоги. Литовський гетьман Януш Радзивілл зібрав велику литовсько-білоруську армію, і підійшов до кордонів України. Мета цього походу – не лише очистити Білорусь від козацьких військ, а й здобути Київ, та приєднатися згодом до військ польського короля Яна Казимира. Забезпечити прикриття підступів до Києва з півночі мали Чернігівський та Ніжинський полки. Вже в лютому вони були зібрані і стояли поблизу Чернігова. Місто мало все необхідне для оборони.
Мартин Небаба в цей час повертається на рідну Чернігівщину. Він вже набув чималого досвіду ведення бойових дій у різноманітних бойових операціях . Ще перед тим, як за викликом гетьмана Хмельницького рушити до Збаража, Небаба разом з воїнами козацького полковника Филона Гаркуші вже спинив просування армії ворога.
Водночас Ян Радзивілл напав на невеличке містечко Яриловичі, поблизу Чернігова. У відповідь Мартин Небаба разом з Степаном Пободайлом направляють козаків на Гомель. Та, мабуть, Радзивілл розгадав наміри Мартина Небаби. Він не клюнув на гомельську принаду, а далі, в обхід, просувався до українського кордону. Довелося терміново відкликати козаків з-під Гомеля і концентрувати їх на ділянці між лівим берегом Дніпра і селищем Ріпки Чернігівської області. А щоб якимось чином виграти час, вирішили провести перемовини з литовцями. Проте й цього разу Ян Радзивілл зумів уникнути козацької пастки. Замість того, щоб витрачати час на перемовини, литовський гетьман послав великий кавалерійський загін у район міста Любеча, що на Чернігівщині. Основні ж його сили переправились через Дніпро.
В липні 1651 року поблизу Ріпок відбулася кривава битва. Загін очолюваний Мартином Небабою потрапив в оточення.
Як це трапилося? Коли Небаба став до бою з головними силами литовців – у тил йому вдарив загін литовсько-польської кінноти під командуванням польського полковника Мирського. Можливо, козаки ще б зуміли вирватися з цих “кліщів” і відійти далі за полком Степана Пободайла, але Мартин Небаба розумів: відійти до Чернігова й укріпити позиції війська Степана Пободайло він зможе лише тоді, коли затримає Януша Радзивілла хоча б на добу. На цей час він і затримав велике військо гетьмана литовського.
Поки козаки Мартина Небаби билися з литовськими авангардами, передовими військовими частинами, Степан Пободайло все ж таки встиг організувати надійну оборону Чернігова.
За свідченням літописця, оборонні споруди виявилися настільки міцними, що після першого ж штурму Радзивілл зрозумів: може, він і здобуде це місто, але втримувати його буде вже ні з ким. Тому зміркував, що ліпше знову податися знайомою дорогою до Києва. І Бог з ним, з отим Черніговом…
Проте всього цього Мартин Небаба вже не знав. Там, в оточенні, він був поранений у праву руку, згодом боронився лівою і відбивався, доки не був зарубаний на місці. Загинув він хоробро, як і переважна більшість його козаків, тільки невеличким підрозділам вдалося пробитися крізь вороже кільце і відійти в бік Чернігова.
Після бою, аби вшанувати мужність Мартина Небаби, литовський гетьман Януш Радзивілл наказав поховати його з військовими почестями й насипати над ним високу могилу.
Після загибелі Мартина Небаби, чернігівським полковником було призначено Степана Пободайла.
В лютому 2016 року рішенням чернігівського міського голови одну з центральних вулиць міста Чернігова було перейменовано на вулицю Мартина Небаби. У селищі Ріпки Чернігівської області на честь першого чернігівського полковника встановили пам’ятний камінь.
Водночас в Коростишеві Житомирської області місцевий скульптор Віталій Рожик встановив у міському парку скульптуру з бюстом Мартина Небаби.
Коментарі
Дописати коментар