Загиблі герої Чернігівщини: Губко Артем. Малов Сергій. Соснов Павло. Пінчук Ярослав

 Старший солдат Артем Губко народився 14 вересня 1999 року у Чернігові. Тут закінчив загальноосвітню школу №18, далі вступив у Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту.

У 2020 році вирішив долучитись до лав ЗС України, підписав контракт та розпочав проходження служби. Брав безпосередню участь в ООС на Сході держави. Після початку повномасштабної війни боронив Чернігівщину у складі одного з підрозділів військової частини А1815, далі на посаді стрільця-помічника гранатометника вирушив боронити східні кордони України.

19 травня 2023 року в ході виконання бойового завдання на Донеччині підрозділ Артема втратив з ним зв'язок, з того часу воїн вважався зниклим безвісти. Завдяки ДНК-експертизі вдалося ідентифікувати тіло.

4 січня рідні та близькі нарешті попрощалися з військовим у Чернігові в Катерининській церкві, поховали Артема на кладовищі Яцево.

Сергій Миколайович МАЛОВ народився 31 липня 1985 року в місті Мена. Зростав у багатодітній родині разом з батьками та двома старшими сестричками.

2002 року закінчив Менську школу-гімназію №1, де отримав повну середню освіту. Він був гарним другом, всі у класі його цінували й завжди весело разом проводили час, згадує однокласниця Сергія Тетяна ЯСОЧКО, нині радниця голови Чернігівської ОВА. Спокійний та виважений, Сергій добре вчився і допомагав однокласникам з точними дисциплінами. На фізкультурі швидше за всіх бігав. Був дуже позитивний: там, де з’являвся, збирав навколо себе компанію і ставав її душею.

У 2002 – 2003 рр. Сергій навчався у Вищому професійному училищі №33 м. Києва, здобув професію електромеханіка з ремонту та обслуговування обчислювальної техніки та оператора комп’ютерного набору.

З 2004 по 2018 рр. працював на підприємствах у Києві: комірником, колористом у ДП «Капарол Україна».

2018 року повернувся на малу батьківщину. З 2019-го проходив службу в Державно-кримінальній виконавчій службі України (ДКВС), а саме в Державній установі «Менська виправна колонія № 91» на посаді молодшого інспектора-кінолога відділу охорони. Колеги знали Сергія МАЛОВА як доброго, спокійного, відкритого, товариського, дуже позитивного.

2022 року, з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, увільнений від проходження служби в ДКВС до проходження військової служби під час проведення загальної мобілізації на строк її закінчення з гарантованим збереженнями місця роботи.

Військовослужбовець Сергій МАЛОВ захищав Батьківщину в складі 117-ї окремої механізованої бригади, або військової частини А4674. Був старшим навідником гранатометного взводу 3 механізованого батальйону.

26 грудня 2023 року в районі населеного пункту Роботине Запорізької області, виконуючи бойове завдання за призначенням, під час бойових дій внаслідок мінометного обстрілу противника отримав поранення, несумісні з життям.

Сергій МАЛОВ героїчно загинув на полі бою, захищаючи наші мирні дні та ночі, можливість вільно жити й працювати.

Леся МАЛОВА, сестра воїна-героя, розповіла, що за проявлену мужність і успішне виконання завдань під час бою Сергій МАЛОВ нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест». Але рідні навіть не знали про цю відзнаку, поки не почали розбирати його особисті речі. Настільки скромний був і оберігав рідних від зайвих хвилювань.

Навіть у зоні бойових дій знаходив старенький і нужденних, які там залишилися жити, і допомагав їм чим міг. І вдома на нього мали надію весь будинок і мало не вся вулиця: коли треба були руки майстра – йшли до Сергія, і він навіть з нічого видумував щось. Мав багато друзів, був щедрий, відгукувався на чужу біду. Любив тварин, особливо собак. Дуже хотів повернутися живим, бо розумів ціну життя.

Побратими Сергія свідчать, що він багатьом врятував життя, виводив з поля бою і навіть відкопував з-під землі, і завдячуючи йому, вони зараз живі.

Солдат Павло Соснов народився 28 серпня 2000 року в селі Радомка Корюківського району на Чернігівщині. Протягом 2007-2017 років навчався у місцевій ЗОШ І-ІІІ ступенів, далі опановував професію електромонтажника.

У 2017 році вступив до Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту, а у 2020 році розпочав проходження строкової військової служби у лавах ЗС України.

У вересні минулого року долучився до лав оборонців України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А0281 на посаді старшого стрільця.

Загинув 1 січня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.

Попрощалися та поховали військового на кладовищі рідного села.

7 січня 2024 року на Чернігівщині поховали солдата ЗСУ — Ярослава Пінчука. 10 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку підрозділ Ярослава втратив з ним зв'язок. Ідентифікувати за ДНК-експертизою вдалося на початку вересня 2023 року.

Народився Ярослав 9 серпня 1992 року в місті Бобровиця Чернігівської області. Навчався у місцевій СЗОШ, після її закінчення вступив до Бобровицького коледжу економіки та менеджменту.

У 2012 році випустився та опанував спеціальність за напрямом "організація виробництва". Далі проходив строкову військову службу у лавах ЗС України.

Протягом 2012-2013 років проходив навчання з захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах.

У період з 2014 по 2022 роки працював у Нацполіції, потім — на підприємствах.

У перші дні повномасштабної війни одним з перших за власним бажанням долучився до лав оборонців України. Пройшов підготовку в навчальному центрі та долучився до одного з підрозділів військової частини А4350.

Службу ніс на посаді навідника аеромобільного підрозділу.

Поховали на кладовищі у Бобровиці.