Загиблі герої Чернігівщини: Остапчук Василь. Бочарніков Валерій. Кузьмін Роман

Васи́ль Васи́льович Остапчу́к (17 травня 1977 — 3 серпня 2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Народився 1977 року в селі Ганнусине Полонського району, 1978-го з батьками переїхав на Херсонщину — в село Балтазарівка Чаплинського району. Після проходження строкової служби працював в Балтазарівці слюсарем на фермі. Через певний час переїхав у село Долинське того ж району — батьки повернулися додому, в місто Полонне, Василь жив у сестри.

В часі війни добровольцем пішов на фронт, від зими 2015 року воював у Добровольчому Українському Корпусі «Правий сектор», згодом перевівся до ЗСУ. Солдат, головний сержант—командир відділення 13-го окремого мотопіхотного батальйону, формування "Чернігів-1".

3 серпня 2015-го перед опівніччю зазнав поранення поблизу міста Артемівськ під час артилерійського обстрілу терористами взводного опорного пункту касетною міною. Внаслідок вибуху Василю відірвало ногу, також зазнав численних поранень в області таза. Остапчук встиг по рації повідомити про свої поранення. Медики боролися за життя захисника до останнього, однак Василь загинув від втрати крові.

Похований 6 серпня 2015-го у Полонному.

Без Василя лишилися батьки, дружина, двоє дітей.

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» ІІІ ступеня (16.1.2016, посмертно).

Вале́рій Володи́мирович Боча́рніков (нар. 10 грудня 1973 — 20 січня 2016) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Народився 1973 року в селі Ігнатпіль Овруцького району (Житомирська область). Пройшов строкову службу в армії, 1995 року закінчив Кропивницьке ВПУ № 9. одружився, залишився у Кропивницькому. Працював майже 20 років в органах внутрішніх справ, пройшов шлях від рядового до начальницького складу, пішов на пенсію у званні капітана.

Мобілізований у березні 2015-го, сержант, командир 3-го відділення 3-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1».

20 січня 2016 року загинув в районі міста Дружківка від кульового поранення у бойовому зіткненні при обороні укріплення підрозділу. Тоді ж загинув старший сержант Роман Кузьмін.

27 січня 2016-го похований в селі Рудня Ігнатпільської сільської ради, де проживає його матір.

Без Валерія лишилися мама, дружина, син 2002 року народження.

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» ІІІ ступеня (21.3.2016, посмертно).

Рома́н Володи́мирович Кузьмі́н (20 квітня 1977 — 20 січня 2016) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Народився 1977 року в місті Торопець (тепер Тверська область, РРФСР) в родині військовослужбовця. Виріс та проживав у місті Звенигородка Черкаської області, де закінчив ЗОШ № 3. По тому закінчив ПТУ № 37 села Козацьке, Шевченківський сільськогосподарський коледж, Звенигородську філію Східноєвропейського університету. Протягом 1995—1996 років проходив строкову військову службу. Від 2008 року служив за контрактом у Звенигородсько-Лисянському об'єднаному військовому комісаріаті, сержант.

Після невеликої перерви був знову мобілізований; старший сержант-головний сержант, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1».

20 січня 2016 року загинув в районі міста Дружківка від кульового поранення у боєзіткненні при обороні укріплення підрозділу. Тоді ж загинув сержант Валерій Бочарніков.

24 січня 2016 року похований у Звенигородці. Без тата залишись двоє дітей Героя.

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» ІІІ ступеня (21.3.2016, посмертно).