Повертаємо із забуття: Володимир Солонина

Кожне місто, село закарбовує у своїй пам'яті імена людей, які жили, творили, вкладали особисті кошти на благо суспільства. Такою людиною для Остра був Володимир Костянтинович Солонина (1851—1914), генерал-лейтенант, кавалер орденів Святого Володимира, Святої Анни, Святого Станіслава, персидського Лева і Сонця, болгарських Білого Слона і Святого Олександра, чорногорського Князя Данила, Командорського Хреста, румунського Ордена Зірки, герой російсько-турецької війни за визволення Болгарії. Походив від старовинного козацько-старшинського роду, згодом отримали дворянство. Першим, хто поселився у середині XVIII ст. в передмісті Остра (територія Татарівщини) був остерський сотник (1729–1757), наказний київський полковник С. В. Солонина (1701–1779). З того часу Татарівщина отримала неофіційну назву Солонинівщина. Майже усі Солонини були визначними людьми свого часу, виразниками козацько-дворянського духу на теренах Остерщини.

Батьки Володимира: Констянтин Ілліч та Єлізавета Евсеївна виховали 7дітей – двох доньок та 5 синів. Володимир закінчив Київську гімназію №2 та Київське юнкерське училище. Після завершення блискучої війської кар'єри, В. Солонина будує у 1898 р., в родовому маєтку чудовий двоповерховий будинок з мезоніном на 8 кімнат, де і проживав до самої смерті. Своєї сім'ї не мав. Родина Солонин побудувала родову Свято-Успенську церкву -усипальницю, у якій було поховано близько 30 представників цього роду. На жаль, церква була знищена радянською владою разом із могилами. Випадково було знайдено фрагмент знищеного комуністами надгробку з могили генерала, який був переданий у музей. Незадовго до смерті В. К. Солонина склав заповіт, в якому значилося, що «...усадьба с постройками переходит в вечное владение г. Остра, с тем, чтобы в этой усадьбе был всегда городской сад, доступный публике для прогулок, а дом, по усмотрению города может быть приспособлен для народного дома, или каких иных благотворительных нужд города...».

Воля покійного була виконана. З любов'ю створений маєток, де збереглися кахляні груби, чудові меблі та камін роботи місцевого майстра Михайла Бобруйка став власністю міста. Остерський краєзнавчий музей заснований у 1908 р., а з 1919 р. і по нинішній час музей знаходиться в будинку генерал-лейтенанта В.К.Солонини.

А далі у житті будинку з'явилася ще одна небайдужа людина - Анатолій Григорович Розанов, педагог, краєзнавець. який став організатором і першим завідуючим музею. Він створив при музеї метеорологічну і гідробіологічну станції, станції лугівництва і лікарських рослин, Остерське наукове товариство краєзнавства. Під керівництвом А.Г.Розанова члени товариства збирали пам’ятки фольклору і етнографії, вивчали природу краю.

Особисті речі Солонини – вишукані письмовий стіл та стілець; кахляний камін, схожий з каміном у маєтку Катериничів; врятована жителем Остра ікона ХІХ ст. А ще історія про багаторічну дружбу А. Розанова з М. Рильським, який був безнадійно закоханий у його заміжню красуню доньку Агнесу.

Час летить нестримно. Від будинку і сьогодні не можна відвести погляду: ошатний, елегантний, він радо зустрічає всіх, як колись це робив його господар… Світлі спогади про людину, яка гідно з честю прожила своє життя, назавжди залишають по собі плоди її добрих справ.