Загиблі герої Чернігівщини: Попик Віктор. Пономаренко Дмитро. Марциновський Микола

Попик Віктор Петрович народився у Городку 4 листопада 1972 року. З 1980 по 1988 рік навчався у ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 м. Городка. З сім'єю проживав у селі Лісоводи Городоцького району. Мобілізували бійця у серпні 2015 року. Спочатку він проходив навчання на Яворівському полігоні, що на Львівщині, потім у Чернігові, згодом служив на Сході у Дебальцевому, у 13-му батальйоні 3 роті 1 взводу мотопіхоти. 16 лютого Віктор востаннє спілкувався по телефону із рідними, а наступного дня зв’язок з ним обірвався назавжди… Його військові побратими бачили, як Віктор упав від кулі снайпера, а далі почався шквальний мінометний обстріл. В усіх була надія, що Віктор Попик живий й перебуває в одному із шпиталів країни. Але… після тривалих пошуків брат Володимир упізнав тіло Віктора у Дніпропетровському морзі. 7 березня 2015 року Віктора поховали у рідному селі.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 10, місце 27.

Указом Президента України № 76/2016 від 1 березня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Дмитро́ Бори́сович Пономаре́нко (9 січня 1985 — 30 червня 2015) — старший солдат Збройних сил України. Загинув під час російсько-української війни.

Мобілізований у серпні 2014-го, старший солдат, стрілець 13-го окремого мотопіхотного батальйону, 1-ша окрема танкова бригада. Весною 2015 року зазнав поранення, після кількох місяців лікування повернувся до лав діючого війська.

Поранений в шию 29 червня 2015 року на блокпосту поблизу села Кліщіївка Артемівського району. 30 червня, не приходячи до тями, помер у дніпропетровській лікарні ім. Мечникова.

Похований у Новоселиці Звенигородського району Черкаської області.

• 21 березня 2016 року, — за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Марциновський Микола Іванович - кулеметник 13-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.

Народився 28 травня 1978 року в селі Сергіївка Ємільчинського району Житомирської області. У 1993 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи села Сергіївка Ємільчинського району, у 1995 році - загальноосвітню школу села Березники Ємільчинського району Житомирської області.

13 травня 2015 року призваний на військову службу по частковій мобілізації до лав Збройних Сил України. Проходив службу у 13-му окремому мотопіхотному батальйоні 58-ї окремої мотопіхотної бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А4427 (польова пошта В2278), селище міського типу Вороніж Шосткинського району Сумської області).

З 19 червня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

25 липня 2015 року солдат Марциновський загинув внаслідок вогнепального кульового поранення голови поблизу села Кодема Артемівського (нині - Бахмутського) району Донецької області.

Похований на кладовищі села Запруда Ємільчинського району Житомирської області.