Вбиті росією: Плотнікова Ольга. Осипенко Валерій. Луданий Сергій

31-річна Ольга Плотнікова загинула 7 березня 2022 року в селі Буди Чернігівської області. Коли почався обстріл, вона не встигла сховатися. Уламок влучив жінці в голову.

Ольга народилася в селі Слобода. Після школи навчалася в Новгород-Сіверському фаховому медичному коледжі. Працювала фельдшеркою у селі Буди. Там вийшла заміж і народила сина. Перед широкомасштабною війною була медсестрою в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні. Пацієнти обожнювали її. Після 24 лютого 2022 разом Ольга разом з іншими селянами допомагала українським військовим, які стояли в Будах.

7 березня під час обстрілу снаряд розірвався просто біля будинку жінки. Чоловік і син встигли сховатися, а вона – ні. Після трагедії рідні Ольги евакуювалися. Тіло загиблої лежало на веранді.

Дізнавшись про втрату, мама Ніна та брат Дмитро вирушили замінованою дорогою зі Слободи до Будів, щоби поховати Ольгу. Батька російські військові з на той час окупованого села не випустили. Однак 7 березня поховати загиблу не вдалося. Усіх, хто був у Будах, негайно евакуювали до Куликівки. Туди ж перевезли тіло вбитої.

Ольгу спочатку поховали у селі поблизу містечка Носівка, де тоді перебували її чоловік та син. Після того, як у перші дні квітня ЗСУ звільнили область – перепоховали у рідній Слободі.

«Оля була дуже активною, сміливою. Я брав її з сином на природу: ми полювали, ловили рибу. Вони не могли дочекатися мене з роботи в п’ятницю, щоби вирушити в подорож. Донька водила авто, ганяла селом на мотоциклі…», – розповів батько загиблої Михайло Петровський.

«У неї стільки планів було! Мріяла поїхати на море, перебратися до Чернігова, щоб ближче було їздити на роботу і сину – на навчання. Але не судилося…», – сказала мама Ольги Ніна Петровська.

У Ольги Плотнікової залишилися син, чоловік, батьки та два брати.

42-річний Валерій Осипенко загинув 5 березня 2022 року на Чернігівщині. Він вийшов надвір по дрова, коли його рідне село Слобода обстріляла ракетами російська армія. Осколок просік тіло Валерія, завдавши смертельного поранення.

Валерій Осипенко народився в Слободі. Там пішов до школи. Опісля вступив до Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту, де здобув фах зварювальника. Їздив на роботу за кордон, працював у Чернігові різноробочим. Останні 15 років жив у рідному селі.

«Він працював там, де була потрібна допомога людям. Любив порибалити, ходив до лісу по гриби, займався господарством біля дому. Дуже хороша та роботяща людина», – розповів про загиблого двоюрідний брат Сергій Осипенко.

У Валерія залишилися мама Валентина, дружина Світлана та син Захар.

48-річний Сергій Луданий загинув 7 березня 2022 року в селі Іванівка Чернігівської області. Того дня російські війська намагалися штурмувати сусідню Количівку, однак отримали відсіч і втікали в Іванівку, яка на той час вже була окупована. Свою техніку окупанти поставили неподалік будинку Луданих.

Був обстріл. У погребі Сергія переховувалися 10 людей: дорослі та діти. Тим часом на газовій плиті в будинку грілася вода, яку розливали в пляшки і використовували, щоби зігріти дітей. Коли стрілянина вщухла, Сергій вирішив піти перекрити газовий вентиль із вулиці. Хвилювався, щоби не стався вибух газу. Тільки чоловік ступив за межі погребу, як почулася автоматна черга. Дружина Світлана намагалася вийти за Сергієм, але окупанти стріляли, як тільки вона відчиняла двері.

До останнього дружина вірила, що чоловік встиг сховатися в сарай. Але дива не сталося. Світлана зі сестрою знайшли тіло вбитого вранці, у Сергія була розбита голова.

За словами дружини, Сергій Луданий був у цивільному одязі, а коли окупанти стріляли у нього, на вулиці ще не було темно: тобто російські солдати свідомо вбили цивільного чоловіка.

Сергія поховали 8 березня на городі. Після звільнення села на початку квітня – перепоховали на кладовищі.

Сергій Луданий був родом із міста Прилуки. Потім родина оселилася в Ягідному, ближче до обласного центру. Сергій навчався в Чернігові на будівельника, багато років працював лісничим у Краснянському лісництві, а згодом став їздити до Києва на будівництво.

Деякий час разом із дружиною та доньками Сергій жив у Чернігові. А в 2015 році побудував будинок в Іванівці і значну частину часу родина проводила там. Збудувати дім – це була мрія Сергія, яку він встиг реалізувати. Також хотів облаштувати на подвір’ї лазню, але не встиг.

«Сергій завжди був за здоровий спосіб життя: займався фізкультурою, стежив за раціоном. Взимку обтирався снігом. Привчав до цього дітей. Вони його обожнювали. Сергій був дуже веселий, мав багато друзів», – розповіла дружина загиблого.

У Сергія Луданого залишилися дружина, дві доньки та падчерка. Батько Сергія загинув внаслідок російського полону в підвалі села Ягідне 11 березня 2022 року.