Вбиті росією: Печерна Ніна. Печерний Анатолій. Терентьєва Тетяна

Ніна Печерна загинула разом зі своїм чоловіком Анатолієм 15 березня 2022 року у Чернігові. Того дня був обстріл, один зі снарядів прилетів у двір подружжя. У ту мить Анатолій виходив на подвір’я, а Ніна, ймовірно, бігла за ним.

Тіла подружжя лежали на місці загибелі до початку квітня 2022 року. Після звільнення області їх поховали на старому Петропавлівському кладовищі у Чернігові.

«Ми близько тижня були разом: батьки, я, сестра з родиною. А потім залишатися стало нестерпно через постійні обстріли, бомбардування. Тому зять забрав свою родину в Чернігів у бомбосховище в обласній лікарні. Я теж поїхала з ними, бо працювала там бухгалтеркою, думала, хоч чимось буду корисною. Я просила батьків поїхати з нами, проте вони відмовилися. Мама все казала: будинок нас захистить… 12 березня я ще приїздила додому за речами, знову кликала батьків. Хто ж знав, що це наша остання зустріч», – розповіла донька Тетяна.

15 березня в будинку Печерних були й сусіди. Вони вижили. Вибралися надвір, кликали Анатолія та Ніну, але ніхто не відізвався. Залишатися там було небезпечно, тому люди евакуювалися. 18 березня сусід Микола подзвонив Тетяні і розповів про обстріл. Та оскільки тіл ніхто не бачив, донька до останнього сподівалася, що батьки живі.

1 квітня 2022 року військові пропустили Тетяну з волонтерами до мікрорайону, де мешкали її мама і тато. На подвір’ї вона виявила тіло батька. Маму відшукали рятувальники, коли розбирали завали на кухні.

Ніні Печерній було 64 роки. Народилася у селі Миколаїв на Чернігівщині. Після школи навчалася в інституті легкої промисловості. Потім переїхала у Чернігів. Працювала директоркою виробництва на швейній фабриці, згодом – на пошті. На пенсії бавила онуків від старшої доньки.

«Мама завжди була спокійною, врівноваженою. Вони з татом робили усе для нас із сестрою, а потім – для онуків. Мама для нас була найкраща подруга, таке не часто трапляється. Ми з сестрою говоримо, наскільки нам пощастило, що ми бачили таку родину: батьки, які кохають одне одного, і які обожнюють дітей» – сказала Тетяна.

У Ніни Печерної залишилися дві доньки та двоє онуків.

Анатолій Печерний та його дружина Ніна загинули у Чернігові 15 березня 2022 року. Того дня місто сильно обстрілювали. Чоловік виходив на двір, а дружина, імовірно, бігла за ним, коли поряд із їхнім домом розірвався снаряд.

Тіла загиблих лежали на подвір’ї до 1 квітня 2022 року. Опісля подружжя поховали на старому Петропавлівському кладовищі у Чернігові.

«Тоді в кімнаті будинку були ще сусіди, вони вижили, вибралися з напівзруйнованого дому, покликали батьків, але ніхто не озвався. Сусіди нікого й не побачили та евакуювалися, бо тоді ж були постійні обстріли. Відтак до самого квітня у мене жевріла надія, що мама з татом живі. Та коли я з товаришем приїхала до двору 1 квітня, то знайшла тіло батька. Маму рятувальники відшукали під завалами на кухні. На подвір’ї була вирва завглибшки 2 метри. Від того обстрілу загинули також наш кіт і собака», – розповіла донька Тетяна.

Анатолієві Печерному було 67 років. Народився у Чернігові. Вищу освіту здобув у Києві в автомобілебудівному інституті. Став інженером. Одружився. Народилися дві доньки. Анатолій багато років працював керівником автоколони на Чернігівському заводі радіоприладів. Останні 10 років був водієм маршрутки у місті.

«Тато все робив для дітей, онуків. Він мав золоті руки, приводив до ладу дім, плитку клав, збудував літню кухню, гараж… На нього завжди можна було покластися. Для нас із сестрою вони з мамою були найближчими людьми. Не існувало тем, на які з ними не можна було говорити… Я тільки зараз розумію, як нам пощастило – зростати в атмосфері любові, бачити такий приклад справжньої родини», – сказала Тетяна. В Анатолія Печерного залишилися дві доньки та онуки.

Тетяна Терентьєва загинула у Чернігові 16 березня 2022 року. Вона йшла додому, коли почався обстріл. Вирішила сховатися до найближчого укриття, а коли здавалося, що все притихло, – вийшла і прямувала до свого будинку, який був зовсім поряд. Там на неї чекав маленький син. 

«Проте пролунав черговий вибух і вона, смертельно поранена у живіт, упала. Померла на руках знайомого, який намагався допомогти», – розповіла мама Марія Деревянко.

Тетяні було 26 років. Народилася у селі Грабівка. Жила у Чернігові. Здобула фах касирки банку, деякий час працювала за спеціальністю. Ростила сина. Любила активний відпочинок: узимку – катання на ковзанах, санках, улітку – відпочинок на річці, на атракціонах.

«Моя дівчинка, моя синьоока красуня… Вона була як сонечко – завжди з усмішкою, що зігрівала душу. Завжди на позитиві. Навіть у похмурий день поряд із нею було сонячно на душі. Уміла слухати, давала поради. Наше життя розділилося на «до» і «після». Боляче дивитися, коли дитина цілує фото мами і каже, що сумує. Одним пострілом ця війна зруйнувала життя цілої родини», – сказала Марія Деревянко. У Тетяни Терентьєвої залишилися мама Марія, син Дмитрик і чоловік Роман.