Письменники Чернігівщини: Кацнельсон Абрам

Абрам Ісаакович Кацнельсон народився 1 січня 1914 р. на Чернігівщині в м. Городня у родині вчителя. У цих місцях говорили трьома рівноправними мовами – українською, російською та єврейською мовою їдиш. Маленькому Абраші з дитинства полюбилася співуча українська мова, якій він був вірний усе подальше життя.

У сім’ї любили поезію. Батько – вчитель математики, закоханий у цю точну науку, іноді писав вірші. На столику біля маминого ліжка завжди лежала книжечка поезій. Близькою подругою матері була вчителька мови і літератури Євгенія Гнатівна.

Часто в хаті Кацнельсонів збиралися городнянські вчителі (навіть ті, хто викладав географію, історію та інші предмети), декламували вірші Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, російських класиків. З учителів та учнів старших класів був організований хор, який виконував переважно народні пісні. Збереглася в Абрама Ісааковича фотографія матері в українському національному костюмі, яка теж співала в цьому хорі.

Вірші хлопець почав писати ще в шкільні роки, але, за порадою батька, вступив на фізико-математичний факультет Чернігівського педінституту. Юнак із задоволенням вивчав вищу математику і продовжував писати вірші, які друкував в обласній газеті (перші вірші “Календарні листки” і “В музеї” з’явилися у пресі в 1930 році).

А. Кацнельсон закінчив Київський університет і аспірантуру з теорії літератури. У роки Вітчизняної війни він був кореспондентом армійської газети. Нагороджений багатьма бойовими орденами і медалями.

Перша книга віршів “Краплі сонця” вийшла в 1936 р. Після неї побачило світ безліч книг, зігрітих щедрою ліричною душею і неабияким талантом: “Передній край”, і “В ім’я життя”, “З тобою поруч”, “Ракети і солов’ї”, “Янтар”, “Атоми душі”, “Троянди на снігу”, “Вибране” і багато інших. Поет багато зробив також в царині поетичного перекладу, теорії і критики поезії. Особливостям віршованої мови присвячені книги “Врода і сила поетичного слова”, “Правдива іскра Прометея” та інші. Але особливе місце в житті письменника посідала турбота про молоде літературне покоління, про виховання поетичної зміни.

– У ганебні роки так називаної “боротьби з космополітизмом” поет чимало пережив, але виявив велику людську гідність і мужність. Він не став змінювати своє ім’я на Олексія або Аркадія, як робили деякі слабкодухі колеги, а залишився Абрамом. Коли в 1980-і роки видавництво “Дніпро” запропонувало йому видати двотомник, А. Кацнельсон обмежився одним томом оригінальних віршів, віддавши другий том перекладам з єврейської поезії.

Абрамові Кацнельсону не могли пробачити його імені, чесних книг про рідну Україну і пронизливих віршів про долю єврейського народу, про Бабин Яр. Влаштовувалися антисемітські акції: у 1994 році було підпалено його квартиру в Києві, у письменницькому будинку на вулиці Суворова. Заслуженому українському поетові, фронтовикові облили бензином дверей квартири і підпалили, написавши поруч антисемітські гасла. Але навіть цей жорстокий замах не зламав духу поета. Він відповідав новими творами.

Потім був повторний підпал, і старий поет вирішив виїхати в США. Але й в еміграції він продовжував напружено працювати, писати нові чудові вірші й видавати нові книги. Деякі його поезії перекладені російською мовою. Кілька творів покладено на музику.

Багатостраждальне серце поета зупинилося 2004 року в Лос-Анджелесі. Але вдячні читачі на Батьківщині та за кордоном назавжди збережуть у душі пам’ять про мужню людину, кристально чесного письменника, мудрого й талановитого патріарха української та єврейської літератур.

Лауреат літературних премій імені Максима Рильського й Івана Кошелівця, Член Міжнародного ПЕН-клуба, автор більш як двадцяти поетичних збірок, Абрам Кацнельсон віртуозно володів словом. Він вкладав у свої вірші все різноманіття і красу української мови. Талант Абрама Ісааковича був величезний, і недарма в різних куточках України його с величезною повагою згадують нинішні українські літератори.