Письменники Чернігівщини: Олександр Олійник

Усе переходить у спомини –

Барвисті, неначе вертеп:

І дим з найріднішого комина,

І гори, і море, і степ.

І світ зі своїми огромами,

І правда, і кривда, і зло.

Нехай переходить у спомини,

Аби тільки довше ішло.

По полю, де вруниться жито,

Де жайвір, і ластівка, й шпак

Де хочеться мить зупинити,

Вона ж, наче супер-літак.

Вона, мов космічна ракета,

Летить і упину не зна.

Ну, де ти, ну, де ти, ну де ти,

Невловна життя таїна ?

Живем, тож виходить не вдома ми –

В театрі, де царствує грим,

Де все переходить у спомини,

Як дрова – у попіл і дим.

Народився Олександр Олійник 1 січня 1940 року в місті Барвінкове на Харківщині, у 1946 році сім’я переїхала до селища Варва Чернігівської області.

Після закінчення факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка працював на журналістській ниві, а саме – власним кореспондентом «Укрінформу» (1980-2004 роках) З 1979 по 2018 роки – рівно 39 років на обласному радіо, автором та ведучим щомісячного літературного радіожурналу «Сонячні кларнети».

Працював в Чернігівській обласній молодіжній газеті «Комсомольський гарт» (Із 1991 року – «Гарт»), з 1992 року в газеті «Сіверщина». Деякий час був редактором Чернігівської обласної газети «Біла хата».

Олександр Олійник – автор 3-х збірок віршів — «Олені на станції» (1971), «Зарічка» (1992), «Чорний птах» (1994); друкувався в численних колективних виданнях.

У 2009 році видано його книгу «Усе переходить у спомини», до якої увійшли названі збірки, а також твори, що написані після виходу останньої з них.

Публікується в українських та зарубіжних журналах та альманахах. Перекладає з білоруської, сербської, чуваської, російської мов.

Лауреат премій імені Михайла Коцюбинського, імені Бояна, імені Івана Кошелівця та Міжнародної літературної премії «Тріумф».

Нині Олександр Григорович веде рубрику «Письменники Чернігівщини» в газеті «Світ-інфо» та на сайті «Біла хата».

Черемхи квіти під ласкавим вітром

Танцюють вальс у мене за вікном.

Травневий світе, це твої привіти

На вітах ніжних засіяли сном.

Що відповісти вам, біляві шати?

Якби ж розгледіть істину з імли:

Чи ви прийшли веснянку проспівати,

Чи ви уже прощатися прийшли ?…

Джерело