Загиблі герої Чернігівщини: Соляник Володимир. Світличний Павло. Зубок Валерій. Онушко Олександр

Сержант Володимир Соляник народився 20 серпня 1980 року в селі Шняківка Ніжинського району. Закінчив Сальненську вечірню школу, потім навчався у Ніжинському ДОСААфі на водія.

Протягом 1998-1999 років проходив строкову військову службу, звільнився у званні сержанта. У 2004 році одружився, у сім'ї народилася донька. Тривалий час працював у Києві на кар'єрах, потім - вантажником у ТОВ "Кріоло". 2019 року одружився вдруге, у 2020 році народився син.

У квітні 2022 року вступив до лав ЗСУ. Служив на сході України, Воював у складі 66-ї моторизованої штурмової бригади на Лиманському напрямку. Під час виконання чергового бойового завдання отримав тяжке поранення. Був евакуйований до лікарні Вінниччини.

5 березня 2024 року військовий помер. Попрощалися у Ніжині, поховали на місцевому кладовищі.

Молодший сержант Павло СВІТЛИЧНИЙ народився 27 лютого 1978 року в родині військового льотчика. Займався програмуванням та працював в ІТ-компанії у Києві, мав власну справу.

У перший день повномасштабної війни повернувся до Чернігова та долучився до лав ТрО. Боронив рідне місто, далі вирушив на захист східних кордонів держави на посаді водія відділення протитанкових ракетних комплексів.

За час служби був нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗС України «Хрест Хоробрих», відзнакою МО України «Знак Пошани» та нагородною зброєю від командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.

Загинув 28 лютого 2024 року у бою на Донеччині.

Валерій Зубок народився 4 жовтня 1992 року. Закінчив Коропську школу. Трудився у країнах Європи. Любив спорт і риболовлю, любив свій рідний Короп. Був люблячим сином, коханим чоловіком, надійним другом.

Про Валерія Зубка всі говорять тільки найкращі слова: товариський, добрий, чесний, завзятий до роботи. Людина слова, завжди міг виручити. Не так давно створив свою родину. Мав багато світлих мрій та планів на майбутнє.

Валерій став на захист України від російського загарбника в листопаді 2022 року. Був стрільцем-снайпером-розвідником розвідувального взводу.

Свій останній бій воїн зустрів 29 лютого 2024 року поблизу селища Невельське Покровського району Донецької області.

Поховали воїна на Центральному кладовищі в Коропі. У мить прощання звучав Державний Гімн України та триразові залпи почесної варти.

Солдат Олександр Онушко народився 9 березня 1982 року в місті Прилуки. Закінчив місцеву школу №10, далі працював на різних підприємствах рідного міста.

У червні 2023 року долучився до лав Збройних Сил України. Солдат Олександр Онушко ніс службу на посаді стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А1376.

Олександр Онушко загинув 28 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Пречистівка Волноваського району Донецької області. Попрощалися із воїном 6 березня у Прилуках, поховали на місцевому кладовищі.