Загиблі герої Чернігівщини: Ушенко Дмитро. Войтенко Олександр. Кугмер Микола. Зорівчак Михайло

Солдат Дмитро Ушенко народився 17 вересня 2002 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався у школі №7. Згодом закінчив Прилуцьке професійне училище за спеціальністю "слюсар механоскладальних робіт; слюсар з ремонту автомобілів; водій автотранспортних засобів". Працював на різних підприємствах міста.

В умовах повномасштабної війни борони Україну на посаді гранатометника механізованої роти.

Загинув 15 березня 2024 року під час оборони Донеччини.

Попрощалися та поховали військового у Прилуках.

Рішенням Прилуцької міської ради від 20.08.2026 №1 присвоєно почесну відзнаку Прилуцької міської ради — звання «Почесний громадянин міста Прилуки» (посмертно).

Олександр Іванович Войтенко народився 13 травня 1977 року в селі Високе  Борзнянського (зараз Ніжинського) району Чернігівської області. У 1994 році закінчив Височанську ЗОШ. З 1994 по 1996 роки навчався в Чугуєво-Бабчанському лісному технікумі за спеціальністю «Мисливствознавство і звірівництво». Закінчив технікум з червоним дипломом, отримавши кваліфікацію мисливствознавця. З 16.05.1997  по 22.03.2000 року працював лісником у Берестовецькому лісництві, з 17.05.2001 по 31.01.2010 року – у ТОВ «Обрій» бригадиром будівельної бригади, 01.02.2010 по 02.04.2012 року – майстром лісу у СТОВ «Галайбинське». Був членом спілки мисливців Борзнянського району. 

Був одружений. Разом з сім’єю постійно проживав в селі Високе Ніжинського району Чернігівської області. У Олександра залишились: мати, Валентина Василівна, дружина, Любов Володимирівна (1977 р.н.), та дві доньки: Вікторія (1998 р.н.) та Ірина (2006 р.н.).

Призваний на військову службу 19.07.2023 року. Служив у 143 бригаді 2 взводу 2 роти 468 батальйону військової частини  А4980, де спочатку займав посаду снайпера, потім штурмовика, а після навчання в Італії – мінометника.  10 березня 2024 року в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області, виконуючи бойове завдання,  Олександр Войтенко  героїчно загинув. Похований 20 березня 2024 року в рідному селі.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Старший сержант Микола Кугмер народився 31 травня 1988 року. Проживав у селі Кархівка Чернігівського району.

Після початку повномасштабної війни долучився до лав ЗС України. Служив на посаді номера обслуги зенітного кулеметного відділення.

Загинув 14 січня 2024 року у бою на Луганщині.

Попрощалися з військовим в Чернігові, поховали в селі Кархівка.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

7 березня 2024 року пішов з життя Михайло Юрійович Зорівчак. Народився Михайло Зорівчак 9 березня 1968 року в селі Латарка Воловецького району Закарпатської області.

Навчався в Нижньоворітській школі-інтернаті, потім перевівся до Більшівцівської неповної середньої школи. Далі вступив до Мукачівського ПТУ, звідки і пішов на строкову службу. Також навчався в Ужгородському виші за спеціальністю «токар», після чого, попрацювавши за фахом, вирішив зайнятися духовним життям.

У 1989 почав свою духовну діяльність послушником у Чернігові біля архієрея. В 1990 році прийняв парафію св. Вознесенського храму с. Лукашівка, далі переїхав до смт Холми, де теж прийняв парафію. У Холмах перебудував будівлю під храм і служив настоятелем храму, допоки не вирішив піти добровольцем у ЗСУ. Поховали Михайла 19 березня в селищі Холми.