Повертаємо із забуття: Микита Шаповал

Микита Шаповал народився  8 червня (26 травня) 1882 р. у селі Сріблянка Бахмутського повіту Катеринославської губернії, Російської імперії (нині Бахмутський район Донецької області, Україна) у сім’ї Юхима Олексійовича Шаповала, який був відставним унтер-офіцером, сільським наймитом та Наталії Яківни Шаповал. Початкову освіту здобув в народній та двокласній школах (1894–1898), фахову середню – в державній лісничій школі містечка Новоглухівка Куп'янського повіту Харківської губернії (1900) та в юнкерській піхотній школі в Чугуєві (1906). У 1901 р. М. Шаповал вступив до РУП (Революційна українська партія), протягом 1909-1914 рр. був видавцем та співредактором журналу «Українська Хата». В 1917–1918 рр. у Микити Шаповала був вельми насичений період політитичної діяльності. Він був одним з організаторів та лідерів УПСР (Української партії соціалістів-революціонерів), членом її ЦК, головою Всеукраїнської лісової спілки, членом Центральної та Малої Ради. Микита Шаповал протягом зазначеного проміжку часу також займав посаду міністра пошти та телеграфу в уряді В. Винниченка. Саме М. Шаповал був одним з авторів  третього проекту IV Універсалу УЦР, що став одним з трьох основних проектів поданих (інші два М. Грушевським та В. Винниченком) редакцій, на основі яких було вироблено спільну редакцію документу, прийнятому на засіданні Малої Ради 22 січня 1918 р, в якому було проголошено незалежність України.

Протягом 1918–1919 рр. М. Шаповал продовжував брати активну участь у політичному житті України: листопад 1918 – січень 1919 – співорганізатор антигетьманського повстання, грудень 1918 – лютий 1919 – міністр земельних справ в уряді В. Чехівського за доби Директорії.
В лютому 1919 р. Микита Юхимович продовжив революційну діяльність в Галичині, але, у зв’язку з тим, що  уряд ЗУНР не дав Шаповалу за його погляди дозвіл на перебування там, він був змушений виїхати в еміграцію до Будапешту – столиці Угорщини. Там, протягом 1919–1920 років М. Шаповал займав посаду секретаря дипломатичної місії УНР у Будапешті.  У 1921 р. переїхав до Праги, де продовжив громадсько–політичну та культурну діяльність. У столиці Чехо­–Словаччини та інших містах цієї країни Микита Шаповал був головою Українського Громадського комітету (1921–1925 рр.), співтворцем українських вищих шкіл у Празі, Української Господарської Академії в Подєбрадах, Української Високого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова. Крім того, він був організатором Всеукраїнського Робітничого Союзу, головою Українського Соціологічного інституту в Празі, видавцем і редактором місячника «Нова Україна».

Микита Шаповал, який здобуває фах лісівника, лісового кондуктора й інспектора, згодом стає управляючим лісовими маєтками Михайла Терещенка. Він безпосередньо опікувався великими площами його лісів, які знаходилися в районі Середина-Буда. Він ставить для нього тартак і з нуля створює паркетну фабрику. Там, паралельно, під прикриттям роботи лісівників, знаходилися поети, які друкувалися у двох часописах, котрі фінансувалися Микитою Шаповалом. Це була його власна ініціатива, це унікальні часописи, адже це модерна українська література. Він у цих часописах також проявляється як автор, пише поезію. Тут ми також знаходимо праці й Володимира Самійленка та цілої низки чернігівців. Ще одна вагома річ, це те, що доволі близькою людиною до Микити Шаповала, особливо до його дружини Ольги Шаповал, людиною, яка оцінила всі його таланти, була Софія Русова, –  констатувала упорядниця видання «Микита Шаповал. Схема життєпису. Біографія. Листи» Анжела Савченко.

Читати далі