Загиблі герої Чернігівщини: Ковтяга Анатолій. Голуб Микола. Мостовий Віталій

Анатолій Ковтяга народився 20 січня 1974 року в селі Рудьківка Бобровицької громади. Після закінчення місцевої середньої школи навчався у Київському електромеханічному технікумі, де опанував фах техніка-електромеханіка. Протягом 1993-1994 років проходив строкову військову службу. Також служив у підрозділах Національної гвардії України та Повітряних Сил ЗСУ на посадах стрільця, заряджальника, командира відділення, замісника командира взводу зенітних гармат.

До повномасштабної війни працював за фахом на посаді електротехніка району тягової підстанції Дарницької дистанції підрозділу Укрзалізниці, а також енергетиком у рідному селі.

У перший день повномасштабної війни у складі одного з підрозділів Ніжинського районного ТЦК та СП брав участь в обороні Чернігівщини, а після її звільнення продовжив воювати на інших напрямках бойового зіткнення на посаді стрільця-снайпера.

Загинув Анатолій Ковтяга 14 березня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном та поховали його на малій батьківщині.

Микола Голуб народився 20 квітня 1983 року в Ічні на Чернігівщині. Після закінчення середньої школи втупив до Ічнянського СПТУ, де опанував спеціальність "тракторист-машиніст". Працював підсобним робітником на підприємстві в Ічні.

У 2001 році розпочав проходження строкової військової служби, а у 2015-му вперше став на захист Батьківщини. У 2018-му підписав контракт та продовжив службу у лавах ЗСУ на посаді механіка-водія. У серпні 2022 року повернувся до війська. Служив на посаді механіка-водія танкового взводу.

Загинув Микола Голуб 10 березня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку.

Боєць загинув внаслідок авіаційно-бомбового удару в районі населеного пункту Копійки Сумської області.

Попрощалися з воїном та поховали його в Ічні.

Молодший лейтенант Віталій Мостовий (23.02.1996 – 27.02.2024) народився в с. Гурбинці на Срібнянщині. У рідному селі закінчив школу, загальну середню освіту продовжив здобувати в Срібному. Вищу освіту та фах менеджера здобув у Чернігівській політехніці.

Віталій працював на різних роботах в обласному центрі, згодом – у Бобровиці. Власне, там він зустрів свою долю. Молода пара побралася, почали жити в Носівці, на цукрозаводській околиці. На світ з’явилася донечка Златочка, якій усього 2,3 рочки. Молоді люди жили звичним життям, любили, раділи, будували плани, де вони троє були щасливі і разом.

На жаль, російські окупанти вирішили інакше. У травні 2023 року Віталій став до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання і боронив рідну землю на Харківщині. Був командиром І стрілецького взводу ІІ стрілецької роти військової частини. 27 лютого, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійснення відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, він отримав поранення, не сумісні з життям. Сталося це поблизу населеного пункту Синьківка Куп’янського району. Поховали загиблого Героя в рідному селі на Срібнянщині.