Повертаємо із забуття: Василь Вовк-Карачевський

Здавалось – за яку б справу не брався, — вона йому давалась однаково легко. Медицина? Так, бо закінчив медичний факультет Київського університету та був фаховим лікарем, до якого зверталися хворі з різних куточків України. Видавнича та журналістська діяльність – також «піддались»: друкувався та працював у ряді українських видань. І перекладач – нівроку: перекладав історичні труди всесвітньовідомих М. Костомарова, Д.Іловайського, В. Антоновича та ін. Проте й власні історичні дослідження встигав здійснювати. З юриспруденцією також складалось все гарно: працював мировим суддею та мировим посередником. Мова про уродженця с. Британи (нині Дуболугівка поблизу м. Ніжин, Чернігівщина) – нащадка відомого аристократичного роду Вовка – Карачевського Василя Никодимовича.

 І це неповний перелік «справ та діяльності» у життєвій скарбничці цього українського  громадсько-політичного діяча ХІХ ст., публіциста, журналіста, дослідника та перекладача.

У багатодітній сім’ї Вовк – Карачевських крім Василя було ще двоє синів – Никодим та Григорій, які отримали ґрунтовну домашню освіту, потім утрьох навчалися в Ніжинському юридичному ліцеї князя Безбородька та стали громадськими та земськими діячами.

При чому у дитячі роки у родині спілкування вдома було українською мовою, при вихованні дітей акцент робився на повагу до історії роду та України, що у подальшому позначилося на житті всіх трьох братів  Вовк – Карачевських: всі троє були у складі організації української інтелігенції у Києві «Стара громада», яка вже тоді відстоювала  українську ідентичність і в історії, і в мові, і в традиціях та звичаях.  Одна із ґрунтовних праць громадівців – створення великого тлумачного словника української мови, над яким працював Василь Никодимович Вовк – Карачевський  разом із О.Кістяківським (також вихідцем із старовинного роду з Чернігівщини),  В.Науменком та ін. Два десятиліття збирався матеріал та переховувався на горищі у Кістяківського. На поч. ХХ ст. знайшли редактора-укладача – Бориса Грінченка, заплатили йому 2 тис. карб. за редагування, укладання та підготовку до друку словника, а ще власним коштом й надрукували його у редакції «Киевской Старины». Тепер ця праця відома як словник Б.Грінченка, хоча насправді  — це багаторічна колективна робота старогромадівців, у т.ч. й В.Н. Вовк — Карачевського. 

Василь Никодимович приятелював та співпрацював з Пантелеймоном Кулішем. Існує одна із версій, що він допомагав Кулішеві у першому повному перекладі Біблії українською мовою. Підтримував Василь Никодимович й українських істориків і краєзнавців, наприклад, у його будинку проводив приватні викладання відомий вже на той час  історик Володимир Антонович. Син В.Н. Вовк-Карачевського – Василь Васильович (1873-1920)  теж народився у с. Британи — історик, учень В.Б. Антоновича; закінчив Київський університет. Викладав у  Київському кадетському корпусі,  був депутатом ІІ Держдуми від Чернігівської губернії. У 1919 р. арештований, піддавався тортурам більшовиками, помер у в’язниці  ВЧК. Реабілітований у 2000 р.

Джерело