Літописні міста Чернігово-Сіверщини: Хоробор
Перша згадка про Хоробор міститься у Іпатіївському літописі під 1153 роком. «Святославъ Ольговичъ скупясясъ Изяславомъ Давыдовичемъ у Хороборя, и утвердишасяякоже за один мужъбытии и цѣловавше межи собою крестъ, и разъѣхастасякождовъсвояси» — як бачимо з літопису, біля міста зустрілися ворогуючі між собою князі: новгород-сіверський Святослав Ольгович і чернігівський Ізяслав Давидович та заключили там договір про мир, скріпивши його традиційною для давньоруських часів клятвою цілування хреста.
Вдруге Хоробор згаданий у тому ж таки Іпатіївському літописі через кілька років, у 1158 році:««… княгини же бѣжакъзятиГлѣбовиПереяславлю и оттуда ѣха на Городокъ, та на Хороборъ, та на Ропескъ». Тут мова йде про те, як дружина згаданого вище князя Ізяслава Давидовича, який на той час вже був київським князем, тікала через міста Переяслав, Городок (сучасний Остер), Хоробор та Ропськ до міста Гомій (сучасний Гомель), де на неї очікував сам Ізяслав, що змушений був покинути Київ. Чернігівське князівство княгиня була змушена оминати через те, що там тоді правив згаданий вище Святослав Ольгович, з яким відносини у її чоловіка знову зіпсувалися.
Третя згадка про Хоробор міститься у літописі під 1234 роком: «…взяша и Хороборъ и Сосницю и Сновескъ и инии грады многии, и придоба – же опять Чернигову». Ці події відносяться до спільного походу галицького князя Данила Романовича та київського князя Володимира Рюриковича на Чернігівське князівство. В його результаті вони зуміли завдати значної шкоди володінням чернігівського князя Михайла Всеволодовича (останній був пізніше замучений ординцями разом зі своїм боярином Федором за відмову зректися православної віри та включений до списку святих).
Вочевидь, під час монгольської навали хана Батия у 1239 році Хоробор, як і більшість інших міст Чернігівського князівства було зруйновано ординцями.
Пройшло більше ста років, коли після такого нищівного погрому на території Чернігівщини почало відроджуватися більш-менш нормальне життя. У другій половині XIV століття ці землі опанувало зміцніле Велике князівство Литовське, правителі якого звільнили місцеве населення з-під влади баскаків Золотої Орди та надали військово-адміністративний захист, не порушуючи при цьому усталених місцевих порядків.
Отже, можемо припускати друге відродження Хоробора за тих часів. Науковець О. М. Салтан, спираючись на історичні розвідки дослідників XIX століття, робить висновок про існування міста приблизно до першої половини XVI століття.
Зокрема, він наводить цитату О. М. Лазаревського: «И княжъ Ивановы (Глинскаго) вожи привели в. кн. Витовтакъ Литовской Украйнѣкъ городу его Хороблю да къволостемъ: кь Макошину, да къ Сохачеву, да къ Верху, да къ Оболоню. Князь-же великій Витовтътотъ городь Хороборъ и волости тѣ; даль въ вотчину князю Ивану Глинскому». Тут мова йде про те, що князь Іван Глинський, рід якого сам мав татарське походження, врятував життя великому князю литовському Вітовту після розгромної поразки останнього від військ Золотої Орди під командуванням хана Тимур-Кутлуга та його темника Едигея.Мова про історичну подію – битву на річці Ворсклі у 1399 році. Вітовт на знак вдячності обдарував Глинського Хоробором та прилеглими до нього волостями.
Після невдалих для Литви прикордонних війн зі зміцнілою Московією на межі XV-XVI століть Хоробор як центр волості переходить під владу великого князя московського Івана III.Професор П. В. Голубовський наводить перелік міст Чернігівської землі, що були захоплені тоді московитами: «…города Чернигова съволостми, города Стародуба съволостми города Путивля, съволостми города Новгорода-Сѣверскагосъволостми … волостей: Сновеска, Хороборя…».
Вже у XVI столітті у «Описі границь Чернігівських» Хоробор згадується тільки як село над Десною, що належало до володінь вищезгаданої родини князів Глинських: «Село Колчовуверхъ по Диснѣ, домов 20, держал Сулдешов. Блистовичи село городовоє по верхъДистны, домов 30 было. Ушно село у верху Дисны, подворей 15 было, то архимандриче. Хоробор село у верху Дисны, держал Глинский, домов сто было» (за Ю. С. Виноградським).
Пізніше згадки про цей населений пункт зовсім зникають з історичної мапи Чернігівщини. А далі розпочалося найцікавіше.
Дискусійне місто: версії розташування Хоробора
Серед науковців-дослідників до цього часу немає єдиної думки стосовно точного місцезнаходження Хоробора. Причому дискусії про це тягнуться вже як мінімум більше 200 років, починаючи від початку XIX століття. Отже, які основні локації можливого розташування Хоробора пропонуються вченими?
Дослідники Ю. С. Виноградськийта І. І. Єдомаха ототожнюють Хоробор з Макошинським городищем, яке розміщене на південно-східній околиці смт. Макошине (входить до складу Менської територіальної громади Корюківського району). Городище займає мис правого берега річки Десни, в гирлі її приток Хоробор і Бобрик. Проте рештки оборонних споруд тепер не прослідковуються.
Існують й інші версії місцезнаходження Хоробора. Наприклад, російський археолог XIX століття М. С. Арцибашев його шукав між селами Старим Глібовим і Новим Глібовим на Остерщині. Інші дослідники того ж періоду: К. О. Неволін, М. П. Погодін, М. П. Барсов, Д. І. Багалій та інші – локалізували Хоробор в містечку Коропі (зараз – центр однойменної громади Новгород-Сіверського району). Канонізований Православною церквою дослідник та релігійний діяч Філарет (Гумилевський) визначав місцезнаходження літописного міста у селі Хоробичі (зараз входить до складу Городнянської територіальної громади Чернігівського району). А П. В. Голубовський, А. М. Насонов, О. К. Зайцев вважали, що літописне місто Хоробор знаходилося на території сучасної Мени.
Отже, враховуючи відсутність єдиної точки зору офіційної науки на місцезнаходження літописного Хоробора, сподіваємося на те, що у майбутньому ця задача все ж таки буде розв’язана. І скоріше за все за допомогою активних археологічних досліджень.
Коментарі
Дописати коментар