Загиблі герої Чернігівщини: Білорус Євгеній. Сидоренко Олександр. Дуброва Іван

Бобровицька громада втратила ще одного Захисника-Героя. Повертається додому на щиті солдат Білорус Євгеній Іванович.

Євгеній Іванович Білорус народився 09.10.1979 року в селі Новомиколаївка Приазовського району Запорізької області. Освіту здобував у середній загальноосвітній школі села Воскресенка Приазовського району Запорізької області. Закінчив ДНЗ «Мелітопольське професійне училище залізничного транспорту», здобув кваліфікацію машиніста електровозів і тепловозів. Вступив на навчання до Дніпровського національного університету залізничного транспорту, але після першого курсу вирішив пройти строкову службу. Від травня 1999 по 2000-ні проходив строкову службу в складі Прикордонних військ України (ПВУ).

На різних посадах служив в аеропортах України в м. Бориспіль і м. Донецьк.
Після повернення зі строкової служби займався сільським господарством у рідному краї, розвивав тваринницьке виробництво (молочний напрям).

Із початком вторгнення військ російської федерації на територію України навесні, в далекому 2014 році, в перших рядах добровольців першої хвилі мобілізації став на захист Батьківщини. Захищав Україну в рядах 23-го батальйону територіальної оборони «Хортиця», який діяв у секторі «М» – на території Маріупольського району Донецької області. Після демобілізації в травні 2015 року відпочивав недовго, вже в 2016 році вступив на військову службу за контрактом у Збройні Сили України. Після закінчення контракту деякий час працював на різних посадах на Броварському алюмінієвому заводі, проживав у селі Рудьківка Бобровицького району Чернігівської області.

Із лютого 2021 року повернувся до військової кар’єри, підписав контракт на військову службу в ЗСУ. Проходив службу в окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Остання посада – механік-водій розрахунку протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону.

Євгеній Іванович Білорус загинув 26 травня 2022 року в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області, вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність у бою за свободу та незалежність нашої Батьківщини.

Солдат Олександр Сидоренко народився 6 жовтня 1972 року в селі Хибалівка Куликівської громади. Після закінчення школи навчався у Куликівському ПТУ (нині Куликівський ПАЛ).

Після здобуття освіти працював трактористом, комбайнером у рідному селі в колгоспі, а згодом — кочегаром у школі та сільській раді.

У 2023 році долучився до лав Збройних Сил України. Служив на посаді водія-радіотелефоніста.

Загинув 18 березня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.

Провели в останню путь та попрощались з військовим у рідному селі.

Старший солдат Іван Дуброва народився 16 лютого 1992 року в селі Великий Листвен Чернігівської області. Після закінчення школи опанував професію кухаря, проте після цього знайшов себе у будівельній справі.

Проходив строкову військову службу в Києві. У 2014 році став на захист України. Згодом повернувся до цивільного життя, але у перший день повномасштабного вторгнення Росії на територію України повернувся до війська. Захищав Чернігівщину, а після її звільнення з побратимами вирушив боронити Схід України на посаді водія відділення протитанкових ракетних комплексів.

Загинув 21 березня 2024 року на Донецькому напрямку.

Попрощалися з військовим у Чернігові, поховали у рідному селі.