Загиблі герої Чернігівщини: Суржик Максим. Черевко Анатолій. Богдан Олег

На Чернігівщині попрощалися з воїном, який загинув у бою проти російських окупаційних військ. Максима Суржика поховали у Куликівській громаді.

Старший солдат Максим Суржик народився 5 жовтня 1995 року в селі Вересоч, Куликівська громада. У 2013 році закінчив місцеву загальноосвітню школу, а у 2016-му - Київський електромеханічний коледж.

Протягом 2016-2018 років Максим проходив строкову військову службу, а потім - контрактну до 2022 року. Рівно через місяць, з початком повномасштабної війни, чоловік знов повернувся до лав ЗС України, аби зі зброєю в руках стати на захист територіальної цілісності та недоторканості України. Спочатку боронив Чернігівщину, трохи згодом потрапив до одного з підрозділів військової частини А4427, у складі якої на посаді командира відділення - командира машини продовжив давати гідну відсіч загарбникам.

На жаль, 21 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині Максим потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Отримані ним поранення виявилися несумісними з життям. Попрощалися з воїном у його рідному селі, поховали його на місцевому кладовищі.

Солдат Анатолій Черевко народився 29 липня 1971 року в селі Переяслівка, Ніжинський район. Проживав у Ніжині, а після здобуття неповної середньої освіти опанував спеціальність "верстатник широкого профілю" III розряду.

Протягом 1990-1992 років проходив строкову військову службу в Збройних Силах України, а потім протягом 6 років проходив службу в органах внутрішніх справ України.

В цивільному житті чоловік працював будівельником, але 25 червня 2018 року знову долучився до лав Захисників, добровільно звернувшись до місцевого ТЦК та СП.

У 2021 році Анатолій завершив службу, але після початку повномасштабної війни вкотре взяв до рук зброю та став на захист Батьківщини у складі одного з підрозділів військової частини А7014.

Побратими цінували Анатолія, адже для них він став справжнім наставником.

"Мої хлопці, мої діти" - так він говорив про них.

На жаль, 22 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання на одному з напрямків бойового зіткнення Анатолій отримав травми, які виявилися несумісними з життям.

30 квітня рідні та близькі нарешті змогли попрощатися з воїном. Поховали бійця на місцевому кладовищі Ніжина.

Солдат Олег Богдан загинув 26 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання біля міста Вугледар на Донеччині. Воїну було 38 років.

Олег народився та жив у місті Прилуки Чернігівської області. Навчався у місцевій школі №10. Згодом закінчив Прилуцьке професійно-технічне училище №34. З 2013 року працював на місцевому заводі «Belkozin Ukraine». Захоплювався технікою й автомобілями.

З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до лав Збройних Сил України. Пізніше став бійцем 4-ї окремої танкової бригади імені гетьмана Івана Виговського. Обіймав посаду командира відділення протитанкового взводу.

«Царство небесне тобі, Олеже! Ти був гарним другом, щирою та доброю людиною. Добряк з золотим серцем! Нехай земля буде тобі пухом. Вдячність тобі, Олежка! Герої не вмирають! Ти тепер з Богом!» – написала Олена Нечаєва.

Поховали захисника у рідному місті.

В Олега залишилися мама, сестра, дружина і син.