Загиблі герої Чернігівщини: Зеленько Сергій. Бобок Володимир. Пруцаков Володимир

Зеленько Сергій Миколайович народився 22 серпня 1986 року в с. Монастирище.

З 1992 р. по 2003 р. навчався в Монастирищенській загальноосвітній школі.

Далі продовжив навчання в Ніжинському аграрному ліцеї, який закінчив з відзнакою.

З 2004 по 2005 р. проходив строкову службу в Збройних Силах України. Повернувшись з армії, влаштувався зварювальником в м.Київ на будівництво.

В 2021 році повернувся до рідного села.

В лютому 2023 року був призваний за мобілізацією захищати рідну землю.

Зеленько Сергій Миколайович - старший солдат, командир третього стрілецького відділення другого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини А 4863.

Під час виконання бойового завдання, внаслідок обстрілу позиції, отримав поранення несумісне з життям.

Загинув 18 липня 2023 р. в районі населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області.

Поховали воїна 23 липня 2023 року в с. Монастирище.

Зеленько Сергій Миколайович нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).

Володимир Бобок народився 30 березня 1974 року у сім'ї цивільних службовців. 

З 1981 року по 1991 рік навчався у Мринській середній школі. Вчився добре, мав похвальні листи за відмінні успіхи в навчанні. Неодноразово брав участь в районних та обласних предметних олімпіадах. Дуже багато читав. Добре орієнтувався в питаннях, що стосувались географії та історії, мав міцні знання з алгебри, геометрії та фізики. До нього можна було звернутись з будь-яким питанням з будь-якого предмета.

З раннього дитинства цікавився грою в шахи. Вдома навіть проводились сімейні «шахові турніри», де учасниками були: батько, старший брат і він. У школі також проводились змагання на кращого гравця в шахи. Коли Володя був учнем першого класу, то вигравав партії навіть у десятикласників.

З 1991 року по 2001 рік проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України як курсант Київського військового інституту управління та зв'язку (з 1991 по 1997 рік) та офіцера Військово-морських сил України (з 1997 року по 2001 рік).

Після звільнення у запас працював електромонтером лінійних споруд на підприємствах «Укртелеком» (з 2001 року по 2007 рік) та в Управлінні «Укргазтехзв'язок» (з 2007 року по 2020 рік).

У травні 2021 року проходив військові збори (15 діб) як командир роти.

Проживав в селі Мрин Чернігівської області Ніжинського району.

Був чесним, справедливим, відкритим, добрим, поважав старших, мав неабияке почуття гумору. Любив життя, своє село і людей. Був творчою особистістю. Свої думки, почуття, враження та ставлення до подій і людей висловлював у віршах, гуморесках та оповіданнях. А ще, Володя любив співати. Брав участь у концертах, що проводились на базі сільського Будинку культури, їздив на фестивалі-конкурси. Був учасником Літературного клубу при Мринській сільській бібліотеці. Активно сприяв випуску сільської газети «Літературний Мрин», публікував в ній свої твори.

14 січня 2022 року був прийнятий на військову службу Ніжинським РТЦК та СП Чернігівської області, підписав контракт і проходив військову службу у військовій частині А7329, обіймав посаду командира 2-ї стрілецької роти.

З 24 лютого 2022 року боронив Україну від навали російської федерації. Брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Чернігівській та Київській областях.

За старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків Бобку В.А. було надано звання капітана і нагороджено грамотою.

Багатьох людей називають або вже згадують по батькові. Це дуже важливо. От і Володя отримав в нагороду поважне звернення своїх побратимів – Анатолійович. А за талант писати вірші - позивний – «ПОЕТ».

Володимир Бобок, відповідно до бойового розпорядження, виконував бойове завдання з оборони м. Бахмут, с. Червона Гора, с. Підгородне Донецької області.

Під час запеклих боїв капітан Бобок Володимир Анатолійович загинув. Це сталося (зі слів побратимів) 30 грудня 2022 року.

Поховали Героя на кладовищі в його рідному селі 27 лютого 2023 року…

9 жовтня 2023 року на стінах Мринського ліцею встановлено  меморіальну дошку  на честь загиблого воїна Володимира Бобка.

Солдат Володимир Пруцаков народився 31 липня 1994 року в місті Світловодськ Кіровоградської області. Згодом разом з родиною переїхав у Семенівку на Чернігівщині. Тут у 2012 році закінчив місцеву школу №1, а потім вступив до Національного університету «Чернігівська політехніка». У 2014 році закінчив Київське регіональне вище професійне училище будівництва, де опанував спеціальність "слюсар з ремонту автомобілів; рихтувальних кузовів".

Протягом 2013-2016 років Володимир працював на приватному підприємстві «Семенівська мануфактура», після чого до 2022 року був на заробітках за кордоном. У вересні 2022 року чоловік повернувся в Україну, аби стати на захист її територіальної цілісності та недоторканості. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А3488 на посаді стрільця-санітара.

На жаль, 14 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Володимир загинув. Попрощалися з воїном у Семенівці, поховали на місцевому кладовищі. Вдома у нього залишилась мати.

Нагороджений Орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).