Загиблі герої Чернігівщини: Рак Владислав. Антиков Дмитро. Петраускас Сергій. Шпак Володимир. Колесник Павло

Рак Владислав Миколайович - гранатометник 1-го відділення 1-го взводу десантно-штурмової роти 1-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського Командування морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України, матрос.

Народився 28 грудня 1998 року в селищі міського типу Козелець Козелецького району Чернігівської області. У 2014 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №3 селища міського типу Козелець, у 2017 році - Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту.

З 2017 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. Служив у 1-му окремому батальйоні морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського Командування морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А2777, місто Миколаїв).

Брав участь в антитерористичній операції та операції об’єднаних сил на сході України.

6 серпня 2019 року матрос Рак загинув внаслідок обстрілу російсько-терористичними угрупуваннями взводного опорного пункту українських військових поблизу села Павлопіль Волноваського району Донецької області. Також, внаслідок даного обстрілу загинули старший матрос Шарко, матрос Курдов та солдат Шандра.

8 серпня 2019 року похований на кладовищі селища міського типу Козелець.

14 листопада 2019 року в селищі міського типу Козелець на фасаді будівлі загальноосвітньої школи №3 (вулиця Свято-Преображенська, 32-А), де навчався Владислав Рак, йому відкрито меморіальну дошку.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (23.08.2019; посмертно).

Залишились батьки, брат і сестра.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 11, ряд 9, місце 11. 

14 листопада 2019 р. на фасаді Козелецької ЗОШ № 3 відкрито меморіальну дошку.

Антиков Дмитро Миколайович – головний сержант 2-ї гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону 4-ї бригади оперативного призначення Національно гвардії України, старшина.

Народився 1 березня 1995 року в місті Ніжин Чернігівської області. У 2010 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 15 міста Ніжин.

7 жовтня 2013 року призваний Ніжинсько–Куликівським об‘єднаним військовим комісаріатом Чернігівської області на строкову військову службу.

З серпня 2014 року брав участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на сході України.

З 27 січня 2015 проходив військову службу за контрактом у 1-й бригаді оперативного призначення Національної гвардії України (військова частина 3027, село Нові Петрівці Вишгородського району Київської області).

З 2016 року - у 4-ій бригаді оперативного призначення Національно гвардії України (військова частина 3018, селище міського типу Гостомель Бучанського району Київської області).

У 2019 році закінчив історико-юридичний факультет Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя та здобув ступінь бакалавра.

23 жовтня 2019 року старшина Антиков загинув виконуючи бойове завдання на спостережному пункту поблизу селища Новолуганське Бахмутського району Донецької області.

25 жовтня 2019 року похований на кладовищі мікрорайону Гуньки міста Ніжин Чернігівської області.

6 грудня 2019 року в місті Ніжин на фасаді будівлі загальноосвітньої школи № 15 (вулиця Об‘їжджа, 123), де навчався Дмитро Антиков, йому відкрито меморіальну дошку.

Указом Президента України № 949/2019 від 24 грудня 2019 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)..

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 11, ряд 3, місце 23.

Петраускас Сергій Сігітасович

Народився 18 грудня 1977 року у місті Ічня Чернігівської області. У 1994 році закінчив Ічнянську середню школу № 1 ім. С. Васильченка. Строкову військову службу проходив у лавах Національної гвардії України у містах Харкові, Чугуєві, Дніпропетровську та Павлограді. Разом з сім’єю проживав у с. Більмачівка Ічнянського району. Після демобілізації працював автоелектриком на Ічнянському автотранспортному підприємстві. Згодом, протягом чотирьох років у м. Києві пожежником та столяром на будівництві. С. Петраускас — активний учасник Помаранчевої революції у 2004 році та Революції Гідності 2013 року. Під час проведення першої хвилі мобілізації весною 2014 року добровольцем пішов на фронт. Воював у складі 1-ї окремої танкової бригади (смт Гончарівське Чернігівського району). Учасник боїв за Луганський аеропорт. Засновник Спілки учасників бойових дій АТО Ічнянського району, голова Спілки протягом 2015-18 років. Активно займався волонтерською діяльністю для допомоги українським бійцям. З 2018 року військовослужбовець Ічнянського РВК, з жовтня 2020 року — старший солдат 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців (м. Біла Церква Київської області). Загинув 22 лютого 2021 року внаслідок обстрілу українських позицій з протитанкового гранатомету в районі шахти «Бутівка» (Авдіївська промзона Донецька область). Похований у місті Ічня Чернігівської області.

Указом Президента України від 07 квітня 2021 року № 149 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Нагороджений відзнакою Начальника Генерального Штабу Збройних сил України «Учасник АТО».

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).

20 липня 2021 року на фасаді Ічнянської гімназії ім. Васильченка відкрито меморіальну дошку.

Шпак Володимир Віталійович

Народився 13 березня 1984 року у місті Чернігові. У 2001 році закінчив ЗОШ № 11 міста Чернігова. У 2006 році закінчив Чернігівський державний інститут економіки за спеціальністю «Економічна кібернетика». Займався підприємницькою діяльністю. З 2014 року — інструктор Центру тактичної підготовки СОТа. Займався домобілізаційною підготовкою військовослужбовців та цивільного населення. Здійснював підготовку резервістів 21-го батальйону територіальної оборони. У 2018 році підписав контракт зі Збройними Силами України. Старший лейтенант, командир протитанкового взводу роти вогневої підтримки 13-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського (м. Конотоп Сумської області). Загинув 06 квітня 2021 року внаслідок мінометного обстрілу українських позицій в районі селища Невельське Ясинуватського району Донецької області. Похований у місті Чернігові.

Указом Президента України від 21 січня 2022 року № 25 нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Колесник Павло Сергійович – старший водій мотопіхотної роти 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, сержант.

Народився 23 березня 1982 року в селищі Нове (нині – Седнівської селищної об‘єднаної територіальної громади) Чернігівського району Чернігівської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи селища міського типу Седнів Чернігівського району, потім – Замглайське аграрне професійно-технічне училище (селище міського типу Замглай Ріпкинського району (нині – Ріпкинської селищної об‘єднаної територіальної громади Чернігівського району) Чернігівської області) за спеціальністю «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва».

У 2000-2001 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.

Після армії працював трактористом у Закритому акціонерному товаристві «Науково-виробниче об’єднання «Чернігівеліткартопля» (селище міського типу Седнів).

У 2014-2015 роках проходив військову службу в лавах Збройних Сил України по частковій мобілізації.

Протягом 2014-2015 років брав участь в антитерористичній операції на сході України.

Проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. З вересня 2019 року служив старшим водієм мотопіхотної роти 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А4590 (польова пошта В2287); місто Глухів Сумської області).

Брав участь в операції об’єднаних сил на сході України.

13 травня 2021 року сержант Павло Колесник загинув від кульового поранення в голову ворожим снайпером під час бойового чергування на позиції в районі селища Піски Покровського району Донецької області.

16 травня 2021 року похований на кладовищі селища Нове.