Загиблі герої Чернігівщини: Бичук Ярослав.Нагайченко Артем. Нездропа Олександр. Гроза Ігор

Бичук Ярослав Вікторович. 06.11.92 – 03.07.23. Народився м. Ніжин. Навчався у Ніжинській ЗОШ №1, закінчивши останню у 2008р. У 2010 закінчив міський ліцей педуніверситету. Поступив у Київський політех, який закінчив у 2016 р.

Потім строкова служба в армії у ВЧ 2260 та контракт в нацгвардії та служба у ВЧ 3027. З 2019 по лютий 2022 служив ГУ ДСНС м. Ірпінь. З лютого 2022 служив в теробороні Ірпіня. З вересня 2023 в 243 батальйоні Ірпіня. Згодом відправився захищати Бахмут де й отримав поранення у листопаді 2022 року. З 24.05.23 служив в окремій бригаді № 111 тер.оборони.

Нагайченко Артем Борисович народився 24 квітня 1993 року в Чернігові. Проживав у селі Попільня на Корюківщині. У 2010 році закінчив місцеву ЗОШ I-III ступенів, а у 2015 році отримав диплом про вищу освіту у Чернігівському національному технологічному університеті.

Протягом 2019-2020 років чоловік проходив строкову військову службу, після чого працював продавцем-консультантом в мережі магазинів «АТБ» у Києві. У перший день повномасштабного ворожого вторгнення Артем вступив до лав ЗС України, долучившись до одного з підрозділів військової частини А1815. Службу ніс на посаді стрільця-помічника гранатометника та мужньо боровся за вільне майбутнє України. 12 червня 2023 року в районі села Сторожове, Волноваського району Донецької областіпід час виконання службових обов’язків внаслідок мінометного обстрілу героїчно загинув старший солдат Нагайченко Артем Борисович. Нагороджено орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Нездропа Олександр Володимирович (09.10.1993-11.05.2022) - випускник кафедри технологій зварювання та будівництва НУ «Чернігівська політехніка». Олександру Нездропі було 28 років.

Випускник славутицької школи №3, Захоплювався проєктуванням і будівництвом. Працював у будівельній фірмі. У 2015 році призваний на військову службу. З 2018 року обіймав посаду головного інженера в ТОВ «Будівельно-інжинірингова компанія «Славутич».. Був працелюбною, надійною, доброю, щирою людиною. Завжди підтримував друзів, допомагав їм, був опорою для батьків. Захоплювався футболом та великим тенісом. Дуже поспішав жити і мав багато планів на життя. На початку квітня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, служив у 95-й штурмовій бригаді гранатометником.

Загинув 11 травня 2022 року у с. Довгеньке, Ізюмський р-н., Харківська обл.

Старший солдат загинув: внаслідок прямого попадання мінометного снаряду в окоп.

Поховали м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська область.

Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Славутича» (посмертно).

Гроза Ігор Григорович – стрілець 1-го стрілецького відділення 162-го окремого батальйону територіальної оборони 119-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних сил України, старший солдат.

Народився 22 листопада 1980 року в селі Жавинка (нині – Киїнської сільської об‘єднаної територіальної громади) Чернігівського району Чернігівської області. У 1997 році закінчив загальноосвітню школу села Слабин (нині – Гончарівська селищна об‘єднана територіальна громада) Чернігівського району, у 2018 році – Чернігівський національний технологічний університет (нині – Національний університет «Чернігівська політехніка»).

З 23 грудня 1998 року по 19 травня 2000 року проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України, призваний Чернігівським районним військовим комісаріатом Чернігівської області. Служив у 12-му інженерному полку 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А3814 (польова пошта В2381); місто Новоград-Волинський Житомирської області): з 7 січня по 25 червня 1999 року – водій електрик, з 25 червня 1999 року по 19 травня 2000 року – водій.

З 17 серпня 2000 року по 17 лютого 2014 року працював слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Чексіл» (місто Чернігів).

З 10 травня 2014 року по 9 червня 2015 року проходив військову службу у лавах Збройних Сил України по частковій мобілізації. Служив водієм електриком 41-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-2» Збройних Сил України (з листопада 2014 року – 41-й окремий мотопіхотний батальйон 1-ї окремої танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України; військова частина польова пошта В3137).

З 28 січня 2016 року по 27 січня 2019 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. Служив у 5-му окремому полку зв’язку Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А2995, місто Чернігів): з 28 січня 2016 року по 25 жовтня 2017 року – водій, з 25 жовтня 2017 року по 27 січня 2019 року – старший водій.

З 8 серпня 2019 року по 9 серпня 2021 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. Служив у 132-му окремому розвідувальному батальйоні Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (військова частина А2298, місто Житомир): з 8 серпня по 7 жовтня 2019 року – водій електрик, з 7 жовтня 2019 року по 31 березня 2020 року – водій механік, з 31 березня 2020 року по 9 серпня 2021 року – командир відділення.

Брав участь в антитерористичній операції / операції об’єднаних сил на сході України.

24 лютого 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем 1-го стрілецького відділення 162-го окремого батальйону територіальної оборони 119-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних сил України (військова частина А7328, селище міського типу Седнів Чернігівського району Чернігівської області). Брав участь у боях за місто Чернігів.

25 лютого 2022 року підрозділ, в якому перебував старший солдат Ігор Гроза, отримав завдання закріпитися в районі села Халявин Чернігівського району Чернігівської області. Разом із військовослужбовцями 1-ї окремої танкової Сіверської бригади вони мали завадити російським окупантам зайняти позиції на підступах до міста Чернігова.

Підрозділ, у складі якого діяв старший солдат Ігор Гроза, одним із перших вступив у бій з росіянами і завдав їм чималої шкоди. Однак під навалою ворожої техніки українські воїни змушені були відступити до більш захищених позицій.

Старший солдат Ігор Гроза знаходився на БМП-1, яка поспіхом намагалась евакуювати воїнів до інших позицій. При відході наші підрозділи потрапили під ворожий обстріл артилерії. Один із вибухів пролунав біля БМП-1, внаслідок чого старший солдат Ігор Гроза отримав важкі осколкові поранення, від яких загинув.

8 квітня 2022 року похований на кладовищі села Жавинка.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (08.03.2022; посмертно).