Загиблі герої Чернігівщини: Рева Олексій. Хряпа Сергій. Кисіль Роман. Бушко Юрій. Бредюк Артем
Стрілець Сергій Хряпа загинув 26 березня 2022 року біля села Стара Басань Чернігівської області. Того дня колона російської техніки рухалася до містечка Бобровиця. Сергій із побратимом виїхав її зупинити. Підстрелив 4 військові машини. Після цього росіяни почали гатити хаотично по місцевості. Одна із куль влучила Сергію в голову. До свого 25-ти річчя боєць не дожив 17 днів. Сергій народився в селі Вороньки на Чернігівщині. Після школи навчався в Києві на електрозварювальника. Потім працював трактористом у селі. А згодом пішов у армію. Служив у Харкові в Національній гвардії України. Повернувшись додому, влаштувався пожежним у Києві. Мав звання молодшого сержанта. Графік роботи був зручним: добу працював, три міг бути вдома. Тож у вільний час хлопець допомагав брату в селі: працював на тракторі. За словами матері, ця техніка була його пристрастю. Також грав у місцевій футбольній команді. Повномасштабне вторгнення Сергій зустрів на чергуванні. Наступного дня повернувся додому, а 27 лютого поїхав до військкомату в Бобровиці. Спочатку записався до лав тероборони, а потім став бійцем 26-ї бригади МНС Києва. «Ми щодня зідзвонювалися. Він казав: прийшов з «роботи», іду на «роботу», Ми так називали його службу. А 25 березня Сергій приїжджав додому, мав заночувати. Я ще випрала його форму. Та вдома він не зостався, сказав, що на 17 годину треба бути на місці. Отоді ми й бачили його востаннє. Він обійняв мене, поцілував і сказав, що все буде добре», – згадує мама Оксана. Зранку 26 березня рідні вже не додзвонилися до Сергія. А потім приїхав товариш і повідомив: кажуть, що Сергія вбили. За годину інформацію підтвердив голова села, а потім зателефонували з військкомату. «Він у нас був живчик. Така дитина, що на місці ніколи не сидів і дуже поспішав жити», – каже Оксана. Сергія поховали 27 березня 2022 року в рідному селі. Влітку 2022 року родина отримала посмертну нагороду Сергія – орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. У чоловіка залишилися батьки, брати та сестри.
КИСІЛЬ Роман Анатолійович (11.08.1990 - 22.04.2023)
Народився 11 серпня 1990 року у Куликівці. У 2007 закінчив місцеву загальноосвітню школу, потім навчався в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту, після нього - у технікумі в місті Остер. Товариський, веселий, дисциплінований і закоханий у світ молодий чоловік з неймовірно добрими очима та відкритою душею - таким згадують Захисника його рідні та близькі.
З першого дня повномасштабної війни Роман самостійно прибув до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки й став на захист Батьківщини. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А1378 на посаді кулеметника та разом з побратимами віддано боронив Україну від загарбників, гідно захищаючи її суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість.
22 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Кисіль Роман загинув, до останнього залишаючись військовій присязі та рідній Батьківщині.
Поховали Романа 28 квітня 2023 року в смт Куликівка на Алеї Героїв на новому кладовищі.
Солдат ЗСУ Бушко Юрій Михайлович народився 2 квітня 1983 року у Куликівці. У березні 2022 року чоловік долучився до оборонців Батьківщини.
Гранатометник 3 взводу охорони 1 роти батальйону охорони Військової частини А 1937 чесно і віддано до останнього обороняв східні рубежі нашої держави.
Майже рік він віддано боронив Україну, борючись за свободу та щасливе майбутнє українського народу.
07 лютого 2023 року в ході виконання бойового завдання на Донеччині Юрій Бушко загинув. Похований в смт Куликівка. У Юрія залишилися троє діей, дружина, батьки, сестра.
Указом Президента України посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Народився 24 грудня 1996 року у місті Чернігів. У 2014 році закінчив Вересоцьку загальноосвітню школу.
У 2016 році закінчив Ніжинський професійно – аграрний ліцей, здобув спеціальність слюсар з ремонту автомобілів, рихтувальник кузовів, водій автотранспортних засобів. Після закінчення навчання працював за кордоном.
З 2017 по 2018 роки проходив військову строкову службу в смт. Десна. Протягом 2020 року працював менеджером з продажу в місті Ніжин. У 2021 році відкрив власну справу.
З 24 лютого 2022 року проводив евакуацію людей з м. Ніжин до м. Львів.
У березні 2022 року вступив до Збройних Сил України. Старший солдат батальйону ТрО, водій стрілецького відділення стрілецького взводу. Загинув 31 грудня 2022 року, під час виконання бойового завдання з оборони міста Соледар, Донецької області. Похований 07 січня 2023 року у селі Вересоч.
Коментарі
Дописати коментар