Загиблі герої Чернігівщини: Сакун Микола. Жайворонок Богдан. Барановський В'ячеслав
Сакун Микола Васильович народився 10 вересня 1986 року у селі Тупичів Городнянського району Чернігівської області. У 2004 році закінчив Тупичівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Після закінчення навчання проходив строкову військову службу. Потім працював у рідному селі. Призваний 1 лютого 2015 року до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив військове злагодження та навчання у військовій частині А 0962 (селище Десна Козелецького району), згодом рядовий в/ч В 1688 (селище Гончарівське Чернігівського району). 30 серпня 2015 року при транспортуванні бойової броньованої техніки із зони проведення АТО до місця постійної дислокації, на залізничній станції Дарниця (м. Київ) потрапив у потужне силове електричне поле та зазнав тяжких травм. Був госпіталізований до Київського опікового центру Помер 8 вересня 2015 року в опіковому відділенні Київського військового шпиталю.
Похований у селі Тупичів Городнянського району Чернігівської області.
Народився 24 червня 1982 року у місті Києві. У 1999 році закінчив ЗОШ І-ІІІ ступенів у селі Гордіївка Канівського району Черкаської області. Закінчив Дарницький технічний ліцей міста Києва. Разом з сім’єю переїхав до міста Остер Козелецького району. У 2001-2003 роках проходив строкову військову службу у військовій частині А 1766 (97-а Полтавська окрема гвардійська механізована бригада). Після закінчення служби працював у компанії по виготовленню та ремонту дверей. 24 липня 2014 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ на посаду міліціонера 4-го взводу 4-ї роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з оточення поблизу міста Іловайська Донецької області. Перебував у мікроавтобусі разом з бійцями батальйону «Миротворець». Не дивлячись на попередні домовленості про надання «гуманітарного коридору» колона українських військових потрапила під шквальний обстріл ворожої артилерії та танків. Після знищення автомобіля пересувалися пішки. У районі сіл Горбатенко та Новокатеринівка Старобешевського району Донецької області знову потрапили під обстріл у результаті якого боєць отримав смертельні поранення. 2 вересня 2014 року тіло Б. Жайворонка разом з тілами 87-и інших загиблих в Іловайському котлі перевезено до запорізького моргу. Був тимчасово захоронений на цвинтарі міста Запоріжжя, як невідомий солдат. Тіло героя ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи. Похований у місті Дніпропетровськ.
Указом Президента України № 873 від 14 листопада 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Народився 19 жовтня 1976 року у місті Умань Черкаської області. У 1993 році, після закінчення навчання у середній школі, вступив до Харківського інституту льотчиків ВПС, який закінчив у 1997 році та отримав звання лейтенанта військового управління тактичного рівня. З 1997 по 1999 рік — помічник командира літака 243-го окремого змішаного авіаційного полку (військова частина А 2537, м. Львів). З 1999 року до 2007 року — пілот транспортної авіаційної ескадрильї цієї ж військової частини. Військовий льотчик ІІІ класу. Звільнений у запас у 2007 році. Після звільнення з лав ЗСУ певний час працював у приватних структурах. Мобілізований до лав Збройних Сил України 1 вересня 2014 року. Капітан, командир кулеметного взводу роти вогневої підтримки 41-го мотопіхотного батальйону Збройних Сил України. Загинув під час артилерійського обстрілу 26 серпня 2015 року біля села Прохорівка Волноваського району Донецької області. Похований у місті Чернігові.
Указом Президента України від 20 липня 2016 року № 306 нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 7, ряд 2, місце 39.
Коментарі
Дописати коментар