Загиблі герої Чернігівщини: Ротозій Дмитро. Сакун Микола. Жайворонок Богдан. Барановський В'ячеслав
Народився 29 вересня 1993 року у місті Городня Чернігівської області. У 2010 році закінчив Городнянську гімназію. Потім продовжив навчання у Чернігівському вищому професійному училищі № 15. Мобілізований до лав Збройних Сил України 20 березня 2014 року. Старший сержант, командир танка 7-ї роти 3-го взводу військової частини В 1688 (1-ша окрема танкова бригада, селище Гончарівське Чернігівського району). Учасник тяжких оборонних боїв за Луганський аеропорт влітку 2014 року. Загинув 1 вересня 2014 року під час проведення розвідки шляхів виведення танків, підірвавшись на розтяжці, у районі селища Георгієвка Лутугинського району Луганської області. Похований у місті Городня Чернігівської області.
Указом Президента України № 9 від 16 січня 2016 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 6, місце 5. 
Народився 10 вересня 1986 року у селі Тупичів Городнянського району Чернігівської області. У 2004 році закінчив Тупичівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Після закінчення навчання проходив строкову військову службу. Потім працював у рідному селі. Призваний 1 лютого 2015 року до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив військове злагодження та навчання у військовій частині А 0962 (селище Десна Козелецького району), згодом рядовий в/ч В 1688 (селище Гончарівське Чернігівського району). 30 серпня 2015 року при транспортуванні бойової броньованої техніки із зони проведення АТО до місця постійної дислокації, на залізничній станції Дарниця (м. Київ) потрапив у потужне силове електричне поле та зазнав тяжких травм. Був госпіталізований до Київського опікового центру Помер 8 вересня 2015 року в опіковому відділенні Київського військового шпиталю.
Похований у селі Тупичів Городнянського району Чернігівської області.
Народився 24 червня 1982 року у місті Києві. У 1999 році закінчив ЗОШ І-ІІІ ступенів у селі Гордіївка Канівського району Черкаської області. Закінчив Дарницький технічний ліцей міста Києва. Разом з сім’єю переїхав до міста Остер Козелецького району. У 2001-2003 роках проходив строкову військову службу у військовій частині А 1766 (97-а Полтавська окрема гвардійська механізована бригада). Після закінчення служби працював у компанії по виготовленню та ремонту дверей. 24 липня 2014 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ на посаду міліціонера 4-го взводу 4-ї роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з оточення поблизу міста Іловайська Донецької області. Перебував у мікроавтобусі разом з бійцями батальйону «Миротворець». Не дивлячись на попередні домовленості про надання «гуманітарного коридору» колона українських військових потрапила під шквальний обстріл ворожої артилерії та танків. Після знищення автомобіля пересувалися пішки. У районі сіл Горбатенко та Новокатеринівка Старобешевського району Донецької області знову потрапили під обстріл у результаті якого боєць отримав смертельні поранення. 2 вересня 2014 року тіло Б. Жайворонка разом з тілами 87-и інших загиблих в Іловайському котлі перевезено до запорізького моргу. Був тимчасово захоронений на цвинтарі міста Запоріжжя, як невідомий солдат. Тіло героя ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи. Похований у місті Дніпропетровськ.
Указом Президента України № 873 від 14 листопада 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Народився 19 жовтня 1976 року у місті Умань Черкаської області. У 1993 році, після закінчення навчання у середній школі, вступив до Харківського інституту льотчиків ВПС, який закінчив у 1997 році та отримав звання лейтенанта військового управління тактичного рівня. З 1997 по 1999 рік — помічник командира літака 243-го окремого змішаного авіаційного полку (військова частина А 2537, м. Львів). З 1999 року до 2007 року — пілот транспортної авіаційної ескадрильї цієї ж військової частини. Військовий льотчик ІІІ класу. Звільнений у запас у 2007 році. Після звільнення з лав ЗСУ певний час працював у приватних структурах. Мобілізований до лав Збройних Сил України 1 вересня 2014 року. Капітан, командир кулеметного взводу роти вогневої підтримки 41-го мотопіхотного батальйону Збройних Сил України. Загинув під час артилерійського обстрілу 26 серпня 2015 року біля села Прохорівка Волноваського району Донецької області. Похований у місті Чернігові.
Указом Президента України від 20 липня 2016 року № 306 нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 7, ряд 2, місце 39.
Коментарі
Дописати коментар