Загиблі герої Чернігівщини: Бальченко Володимир. Стаценко Геннадій. Саник Олег. Кірієнко Олександр. Аміров Руслан

Бальченко Володимир Іванович - кулеметник 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої Красноградсько-Київської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, молодший сержант.

Народився 4 січня 1992 року у селі Берестовець Борзнянського району Чернігівської області. У 2010 році закінчив загальноосвітню школу села Берестовець Борзнянського району, у 2011 році - Ніжинський професійний аграрний ліцей та здобув професію «Машиніст автомобільного крана».

З 8 жовтня 2015 року проходив строкову військову службу у 169-му навчальному гвардійському центрі Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0665, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області). Згодом продовжив військову службу за контрактом у 72-ій окремій механізованій Красноградсько-Київській бригаді Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А2167, місто Біла Церква Київської області).

З липня 2016 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

29 січня 2017 року командуванню 1-го механізованого батальйону було поставлено бойове завдання розгорнути два спостережні пости перед передовим позиціями противника в районі промислової зони міста Авдіївка Донецької області. О 4-й годині ранку 29 січня 2017 року штурмова група капітана Кизило, до складу якої входив молодший сержант Бальченко, в кількості 19 бійців, висуваючись на позиції для зайняття спостережних постів, виявила диверсійно-розвідувальну групу противника та вступила у вогневе зіткнення.

В результаті бою противник був вимушений відступити до своїх позицій. Під час відходу сил терористів розпочався артилерійській обстріл зі сторони противника. Капітаном було прийнято рішення зайняти взводний опорний пункт противника для збереження життя та здоров’я військовослужбовців, які входили до складу штурмової групи.

Під час зайняття взводного опорного пункту терористів розпочалось бойове зіткнення штурмової групи з переважаючими силами противника. В результаті бою противнику було нанесено втрати в кількості 20 терористів та одного взято в полон.

Після бойового зіткнення командиром групи було організовано оборону даного взводного опорного пункту до підходу основних сил 1-го механізованого батальйону. Під час оборони взводного опорного пункту штурмова група капітана Кизило відбила атаку противника. Під час відходу сил противника розпочався артилерійський обстріл зі сторони терористів. Приблизно о 09:40 29 січня 2017 року унаслідок прямого попадання артилерійської міни в окоп капітан Кизило, молодший сержант Бальченко та солдат Оверченко загинули.

2 лютого 2017 року похований на кладовищі села Берестовець Борзнянського району.

У квітні 2017 року в селі Берестовець Борзнянського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Червоний Шлях, 31), де навчався Володимир Бальченко, йому встановлено меморіальну дошку.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (01.02.2017; посмертно).

Залишились мати, брат і сестра.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 9, ряд 6, місце 13

Стаценко Геннадій Анатолійович – командир міномету 93-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, молодший сержант.

Народився 6 лютого 1969 року в місті Городня Чернігівської області. Закінчив середню школу, потім – професійно-технічне училище №5 міста Чернігова (нині – Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту). Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР. Працював на заводі «Агат» в місті Городня, зварником на будівництвах у містах Київ, Маріуполь Донецької області, Мінськ (Білорусь). 14 серпня 2014 року Городнянським районним військовим комісаріатом Чернігівської області мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у складі мінометної батареї 28-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0666 (польова пошта В0095), селище міського типу Чорноморське Комінтернівського (з 2016 року – Лиманського) району Одеської області). У 2015 році Г.А.Стаценко демобілізований. У 2014-2015 роках брав участь в антитерористичній операції на сході України. Ніс службу біля села Тарамчук Мар’їнського району Донецької області. З 14 березня 2016 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. Служив командиром міномету 93-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1302 (польова пошта В2830), селище міського типу Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області). З 2016 року знову брав участь в антитерористичній операції на сході України. 15 березня 2017 року молодший сержант Стаценко помер під час несення служби в районі міста Лисичанськ Луганської області. 18 березня 2017 року похований на кладовищі міста Городня Чернігівської області.

Залишились дружина, донька та син.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 9, ряд 10, місце 24.

Саник Олег Володимирович – командир бойової машини – командир відділення 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.

Народився 21 липня 1980 року в селі Поділ Срібнянського району (нині – Срібнянської селищної об‘єднаної територіальної громади Прилуцького району) Чернігівської області. Згодом разом із сім’єю переїхав у село Івківці Прилуцького району Чернігівської області. У 1997 році з відзнакою закінчив загальноосвітню школу №6 (нині – ліцей №6) міста Прилуки Чернігівської області, у 2000 році – відділення «обслуговування установок та систем газопостачання» Прилуцького агротехнічного технікуму (нині – Прилуцький технічний фаховий коледж, місто Прилуки Чернігівської області) за спеціальністю «газівник», у 2005 році – заочно Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (місто Івано-Франківськ). До 2001 року працював на підприємстві у місті Прилуки, з 2002 року – у будівельному управлінні №1 акціонерного товариства «Укргазбуд», у Прилуцькій виховній колонії (місто Прилуки), у товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрокім» (селище міського типу Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області). Їздив на заробітки до Російської Федерації, де, зокрема, працював на газопроводі у Республіці Дагестан. З 29 січня 2015 року по 31 березня 2016 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил України по частковій мобілізації. Служив у 72-й окремій механізованій бригаді Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А2167 (польова пошта В0849), місто Біла Церква Київської області). Протягом 2015-2016 років брав участь в антитерористичній операції на сході України. Воював у районі міста Волноваха Донецької області. З 31 січня 2017 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. Служив командиром бойової машини – командиром відділення 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А2167 (польова пошта В0849), місто Біла Церква Київської області). З 2 лютого 2017 року знову брав участь в антитерористичній операції на сході України. 12 квітня 2017 року солдат Олег Саник загинув під час мінометного обстрілу взводно-опорного пункту поблизу шахти «Бутівка-Донецька» в районі міста Авдіївка Донецької області. 14 квітня 2017 року похований на кладовищі села Поділ.

Указом Президента України № 138/2017 від 22 травня 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 9, ряд 4, місце 36.

27 червня 2017 року в місті Прилуки Чернігівської області на фасаді Прилуцького агротехнічного коледжу (нині – Прилуцький технічний фаховий коледж, вулиця Київська, 178), де навчався Олег Саник, йому відкрито меморіальну дошку.

Кірієнко Олександр Вікторович – військовослужбовець 169-го навчального центру Сухопутних військ Збройних Cил України, старший солдат (посмертно).

Народився 12 квітня 1997 року в селі Гатне Києво-Святошинського району Київської області у багатодітній родині. З 2001 року разом з родиною мешкав у селі Карпилівка Козелецького району Чернігівської області. У 2014 році закінчив загальноосвітню школу села Карпилівка, потім – Чернігівський професійний будівельний ліцей за спеціальністю «електрозварник».

16 травня 2016 року Козелецьким районним військовим комісаріатом Чернігівської області призваний на військову службу за контрактом у лави Збройних Сил України. Служив у 169-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних Cил України (військова частина А0665, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області).

У лютому 2017 року був відряджений до 72-ї окремої механізованої Красноградсько-Київської бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А2167 (польова пошта В0849), місто Біла Церква Київської області) на посаду санітарного інструктора.

З 23 лютого 2017 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник боїв у промисловій зоні міста Авдіївка Донецької області. Позивний «Орел».

20 квітня 2017 року спостережний пункт українських військових у промисловій зоні міста Авдіївка Донецької області був обстріляний противником з танків та мінометів. Один з танкових снарядів влучив у бліндаж, де перебували українські бійці. Внаслідок вибуху, отримавши уламкове поранення голови, загинув солдат Олександр Кірієнко. Разом з ним також загинув старший сержант Василь Ніженський.

Похований на кладовищі села Карпилівка Козелецького району Чернігівської області.

Указом Президента України № 259/2017 від 2 вересня 2017 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку ", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Військовослужбовці 169 навчального центру та колектив Карпилівської ЗОШ вшанували пам'ять загиблого Кірієнка Олександра, який загинув 20.04.2017 р. в Авдіївській промзоні, відкривши пам'ятну дошку на приміщенні Карпилівської школи де навчався та зростав справжній патріот.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 9, ряд 5, місце 28.

Залишились мати, п’ятеро сестер та двоє братів.

3 листопада 2017 року в селі Карпилівка на будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Центральна, 83), де навчався Олександр Кірієнко, йому відкрито меморіальну дошку.

Аміров Руслан Алієвич - кулеметник 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої Красноградсько-Київської бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.

Народився 31 березня 1992 року в селищі міського типу Сосниця Сосницького району Чернгівської області. У 2007 році закінчив 9 класів гімназії імені О.Довженка селища міського типу Сосниця, у 2010 році - Сосницький професійний аграрний ліцей та здобув професію «Електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування».

У 2010-2011 роках проходив строкову військову службу на посаді механіка-водія танка Т-55 300-го навчального гвардійського танкового Сандомирського ордена Олександра Невського полка 169-го навчального гвардійського Звенигородського орденів Червоного Прапора і Суворова центра Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1414, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області).

З 26 травня 2015 року проходив військову службу за контрактом у 72-ій окремій механізованій Красноградсько-Київській бригаді Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А2167, місто Біла Церква Київської області).

Брав участь в антитерористичній операції на сході України.

23 квітня 2017 року солдат Аміров загинув від кулі снайпера під час бойового зіткнення на позиції «Алмаз» в районі промислової зони міста Авдіївка Донецької області.

25 квітня 2017 року похований на Центральному кладовищі селища міського типу Сосниця.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (02.09.2017; посмертно).

Залишилася мати.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 9, ряд 5, місце 31.