Загиблі герої Чернігівщини: Мальцев Володимир. Сисков Дмитро. Ярош Ігор. Авдієнко Максим. Шарко Олександр

 Мальцев Володимир Анатолійович 

Народився 17 травня 1983 року у селі Лихачів Носівського району Чернігівської області. У 2000 році закінчив Лихачівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Навчання продовжив у Мринському професійно-технічному училищі, де здобув професію тракториста. З травня 2003 по листопад 2004 року проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України у повітрянодесантних військах у місті Болград Одеської області. З 2005 року по 2007 рік перебував на службі в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Києві. З 2007 по 2014 проживав у місті Житомирі, працював на різних посадах в ЗАТ «Житомир стройпомощь». 7 грудня 2014 року підписав контракт із Збройними Силами України. Пройшов навчання у 169-у Навчальному центрі Сухопутних військ України (смт Десна Козелецького району), з 11 лютого 2015-го — у зоні бойових дій. Молодший сержант, командир бойової машини — командир відділення 3-го взводу 2-ї роти 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Учасник боїв за Дебальцеве у лютому 2015 року. У ході боїв отримав контузію. Проходив лікування у Харківському військовому шпиталі. 1 грудня 2017 року, під час обстрілу 120-міліметровими мінами ротного опорного пункту, дістав важкі поранення, був негайно доправлений до лікарні міста Попасна Луганської області. Помер 2 грудня 2017 року від втрати крові.

Похований у селі Лихачів Носівського району Чернігівської області.

Указом Президента України № 42/2018 від 26 лютого 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 10, ряд 10, місце 7

Сисков Дмитро Вадимович 

Народився 18 червня 1980 року місті Чернігові. Після закінчення середньої школи навчався в Остерському будівельному технікумі Козелецького району. У 1998-2000 роках проходив строкову військову службу у підрозділі Міністерства з надзвичайних ситуацій. Працював майстром будівельних та монтажних робіт у ТОВ «Нормаль-Україна». З 25 травня 2015 по 19 вересня 2016 року проходив військову службу за контрактом у ЗС України на посаді водія. Спочатку служив у батальйоні територіальної оборони «Чернігів», згодом у батальйоні «Донбас» Національної гвардії України. 22 липня 2015 року нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою НГУ — нагрудним знаком «За доблесну службу». Звільнений в запас у зв’язку зі скороченням штатів. У жовтні 2016 року вдруге підписав контракт зі Збройними Силами України. Молодший сержант 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув 12 лютого 2018 року під час обстрілу на спостережному пункті «Ханой» між населеними пунктами Кримське і Жолобок Слов’яносербського району Луганської області. Похований у місті Чернігові.

Указом Президента України від 23 серпня 2018 року № 239 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

22 липня 2015 року нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою НГУ – нагрудним знаком «За доблесну службу».

16 лютого 2018 року нагороджений знаком пошани Луганської військово-цивільної адміністрації «Захиснику Лугащини» (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 10, ряд 6, місце 14.

Ярош Ігор Юрійович

Народився 02 серпня 1974 року у селі Краснопілля Коропського району Чернігівської області. Батько Ігоря — кадровий офіцер, тому сім’я спочатку проживала у місті Біла Церква Київської області, згодом у Приморському краї Росії. З 1981-го по 1991-й рік він здобував середню освіту у школі №11 у містечку Спаськ-Дальній (Приморський край). Після закінчення школи вступив до Полтавського вищого зенітно-ракетного командного училища імені Ватутіна. Закінчивши військове навчання, приступив до служби у Збройних Силах Україні. З 2004 року служив у військовій частині А4009 у м. Старокостянтинів Хмельницької області. Капітан 92-ї окремої механізованої бригади.Загинув 28 липня 2018 року у районі села Зелене Поле Костянтинівського району Донецької області.

Похований у селі Краснопілля Коропського району Чернігівської області.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 10, ряд 4, місце 36. 

Авдієнко Максим Олександрович - номер розрахунку зенітно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 503-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-морських Сил Збройних Сил України, старший матрос.

Народився 29 січня 1998 року в селі Гірськ Щорського (нині - Сновського) району Чернігівської області. У 2013 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи села Гірськ Щорського (нині - Сновського) району, у 2016 році - Сновське вище професійне училище лісового господарства за спеціальністю «Озеленювач, лісник, єгер» (місто Сновськ Чернігівської області).

З липня 2016 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. Пройшов навчання у 184-му навчальному центрі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Збройних Сил України (село Старичі Яворівського району Львівської області). Служив у 503-му окремому батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1275).

Брав участь в антитерористичній операції та операції об‘єднаних сил на сході України.

5 вересня 2018 року старший матрос Авдієнко загинув від осколкового поранення, яке отримав внаслідок обстрілу російсько-терористичними угрупуваннями позицій українських військових поблизу села Водяне Волноваського району Донецької області.

8 вересня 2018 року похований на кладовищі села Гірськ Сновського району Чернігівської області.

13 листопада 2018 року в місті Сновськ Чернігівської області на фасаді будівлі Сновського вищого професійного училища лісового господарства (вулиця Бульварна, 5), де навчався Максим Авдієнко, йому відкрито меморіальну дошку.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (28.02.2019; посмертно).

Залишились батьки, брат та дружина.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 10, ряд 7, місце 28. 

Шарко Олександр Олександрович

Народився 20 жовтня 1988 року у місті Братськ Іркутської області (РФ). Згодом сім’я переїхала до с. Савинка Козелецького району Чернігівської області. З 1993 до 2004 року — навчався в Олбинській ЗОШ І-ІІІ ступенів. В 2004 році вступив на навчання до Остерського коледжу будівництва та дизайну, де здобув спеціальність програміста. Після закінчення коледжу навчався в Київському національному економічному університеті ім. В. Гетьмана на юридичному факультеті. Після закінчення навчання працював у Києві в юридичній фірмі. У 2017 році вступив на військову службу за контрактом. Старший матрос, помічник гранатометника 1-го відділення 1-го взводу десантно-штурмової роти військової частини А 2777 (36-а окрема бригада морської піхоти Військово-Морських Сил України). Загинув 06 серпня 2019 року під час обстрілу у районі села Павлополь Волноваського району Донецької області. Похований у селі Олбин Козелецького району Чернігівської області.

Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 625 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.