Загиблі герої Чернігівщини: Анопрієнко В'ячеслав. Заїко Юрій. Косарев Костянтин

В’ячеслав Анопрієнко народився 18 вересня 1979 року у Чернігові, де закінчив школу №33. Далі вступив до Чернігівського ПТУ №5, де опанував спеціальність "електрик". Далі працював за цим напрямом у ТЦ “Дружба”, поєднуючи роботу з навчання у Чернігівському інституті економіки та управління.

З 1997-го року він проходив строкову військову службу у лавах Національній гвардії України, а у 2002 році підписав контракт і протягом 3-х років служив в одному з підрозділів ЗС України. 14.03.2023 В’ячеслав не зміг залишатися вдома, коли його побратими у важких боях з російськими загарбниками відвойовують кожен клаптик української землі й добровільно повернувся до лав Збройних Сил. І поки чоловік віддано ніс службу у складі одного з підрозділів військової частини А2613 на посаді командира відділення-командира машини – вдома на тата чекало четверо діток. Разом із побратимами він боронив території в районі села Старомайорське, що на Донеччині. Бійці цілодобово стримували ворога на передовій та захищали свої позиції. Однак, 13 червня 2023 року під час виконання бойового завдання В’ячеслав Анопрієнко загинув. Він мужньо поклав своє життя того дня заради того, щоб кожен з нас міг жити в наступному. Аби українці могли прокидатися світанками – міцніші за сталь воїни, серед яких був В’ячеслав, не стулювали очей навіть глибокої ночі. Вони всі Герої. Рідну українську землю та свободу відстоювали живим щитом проти жорстокої ворожої артилерії та танків. І я прошу у Вас значно менше, ніж він віддав нам усім. В’ячеслав із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні. Він залишив вдома власних діток, аби захистити ще й мільйони чужих. 

Юрій Володимирович Заїко народився 31 січня 1985 року у Чернігові. У 2002 році закінчив місцеву загальноосвітню школу №12, а у 2007-му - Чернігівський технологічний університет за спеціальністю "Електронні системи". Чоловік працював інженером-електроніком у ТОВ "Фаворит Енергосервіс".

З перших днів війни Юрій допомагав лікарням, возив лікарів і донорів до центру переливання крові. Потім Юрій відвіз свою родину — дружину та 10-річну доньку Меланію, у безпечне місце, а сам вирішив вступити до лав Збройних Сил України.

Досвіду військової служби у Юрія не було, але він був справжнім патріотом, який вірив у те, що діти повинні жити у вільній Україні і що вони мають бути в безпеці.

"Головне — це наші діти у безпеці, а ми зробимо усе, що від нас залежить", - говорив Юрій друзям.

З квітня Захисник долучився до складу 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського, де обіймав посаду радіотелефоніста одного з підрозділів частини.

Юрій разом з побратимами стійко та мужньо протистояв російським окупантам на Херсонщині, не просто знищуючи ворогів та їхню техніку, а відтісняючи загарбників з півдня країни. Але за звільнення своєї землі Україна платить надвисоку ціну — кров'ю своїх Захисників. Заплатив своїм життям і чернігівець ...

10 жовтня 2022 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу села Давидів Брід на Херсонщині матрос Юрій Заїко загинув.

Костянтин Косарев народився 21 вересня 1984 року у місті Бровари.

У 1989 році сім’я приїжджає до міста Славутича. Тут у 2002 році він закінчує школу №3 та продовжує навчання у Національному університеті «Чернігівська політехніка».

Працював у міських організаціях. Мав акторські здібності, захоплювався театральним мистецтвом, з відзнакою закінчив театральне відділення Дитячої школи мистецтв. Його творча натура реалізовувалася у виставах та творчих проєктах народного театру «Добрий настрій». Гарно грав на гітарі. Відповідальний, добрий, завжди поспішав на допомогу своїм рідним та друзям.

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, добровольцем пішов захищати рідну землю. 8 квітня життя Костянтина обірвалося під Бахмутом на 39 році. Він з честю виконував свій обов'язок Захисника та віддав найдорожче – життя за рідну землю.