Загиблі герої Чернігівщини: Пащенко Олександр. Ровний Олександр. Кравченко Євгеній. Сніжок Ігор. Шелупець Дмитро
Народився 25 листопада 1982 року в селищі міського типу Дмитрівка Бахмацького району Чернігівської області. У 2000 році закінчив загальноосвітню школу селища міського типу Дмитрівка.
У Збройних Силах України з 2000 року. У 2004 році закінчив Одеський інститут Сухопутних військ (нині – Військова академія, місто Одеса). Служив у 24-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0998 (польова пошта В4680), місто Яворів Львівської області), остання посада – командир штабної роти 3-го механізованого батальйону.
З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
24 січня 2015 року в ході боїв за село Кримське Новойдарського району Луганської області капітан Пащенко отримав тяжке поранення. Тяжкопораненого офіцера спочатку було доставлено до лікарні міста Лисичанська Луганської області, а потім – до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (місто Харків), де від отриманих поранень він помер 29 січня 2015 року.
31 січня 2015 року похований на кладовищі селища міського типу Дмитрівка Бахмацького району Чернігівської області.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (04.06.2015; посмертно), медалями.
Залишились мати та брат.
У селищі міського типу Дмитрівка на будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Незалежності, 21), де навчався Олександр Пащенко, йому відкрито меморіальну дошку.
Народився 29 листопада 1991 року у селі Матіївка Бахмацького району Чернігівської області. У 2007 році закінчив Матіївську ЗОШ І-ІІ ступенів Бахмацького району. Після закінчення школи навчався у ДПТНЗ «Конотопське професійно-технічне училище» за спеціальністю слюсар по ремонту автомобілів. Після закінчення училища працював у місті Суми охоронцем банку «Форум». Призваний до лав Збройних Сил України у серпні 2014 року. Рядовий 92-ї окремої механізованої бригади. Загинув 17 жовтня 2014 року біля села Валуйське Станично-Луганського району Луганської області. Похований у селі Річки Білопільського району Сумської області.
Указом Президента України № 282 від 23 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Кравченко Євгеній Анатолійович - командир бойової машини - командир відділення 13-го окремого мотопіхотного батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, молодший сержант.
Народився 13 вересня 1991 року в місті Чернігів. У 2006 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №34 міста Чернігів, у 2009 році - Чернігівський професійний будівельний ліцей та здобув професію «Електрогазозварник».
Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.
У квітні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив в 13-му батальйоні територіальної оборони «Чернігів-1» Збройних Сил України (у листопаді 2014 року батальйон переформатовано в 13-й окремий мотопіхотний батальйон, який увійшов до складу 1-ої окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, військова частина польова пошта В2278).
З травня-червня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник боїв за місто Дебальцеве Донецької області.
31 січня 2015 року молодший сержант Кравченко отримав поранення нижніх кінцівок під час бою за блокпост 1302 у районі міста Вуглегірськ Артемівського (нині - Бахмутського) району Донецької області. Під час евакуації до Центральної районної лікарні міста Артемівськ (нині - Бахмут) Донецької області Євгеній Кравченко помер від значної втрати крові.
5 лютого 2015 року похований на кладовищі «Яцево» міста Чернігів.
13 жовтня 2015 року в місті Чернігів на фасаді будівлі Чернігівського професійного будівельного ліцею (проспект Миру, 247), відкрито меморіальну дошку випускникам загиблим під час антитерористичної операції на сході України, серед яких ім’я Євгенія Кравченка. У вересні 2016 року в Чернігові на фасаді будівлі загальноосвітньої школи №34 (вулиця Текстильників, 27), де навчався Євгеній Кравченко, йому відкрито меморіальну дошку.
Залишились батьки.
Указом Президента України № 103 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Рішенням міської ради міста Чернігова присвоєно почесне звання "Захисник України – Герой Чернігова" (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 1, місце 12.
Меморіальну дошку було розміщено на фасаді професійного будівельного ліцею в пам'ять про випускників-героїв — молодшого сержанта 13-го мотопіхотного батальйону Максима Головатого, бійця 25-ї окремої повітрянодесантної бригади Максима Коваля, командира відділення 13-го мотопіхотного батальйону Євгенія Кравченка, військовослужбовців 1-ї окремої танкової бригади Геннадія Куца та Анатолія Сокирка.
Народився 6 грудня 1973 року у селищі Куликівка Чернігівської області. У 1991 році, після закінчення Куликівської середньої школи проходив строкову військову службу. Протягом 1992—1997 років — курсант Київського військового вищого інституту управління і зв’язку. Протягом 1997—2006 років — робота військовим на різних посадах. 2006—2007— старший офіцер відділення обробки інформації 99-го командно-розвідувального центру Сухопутних військ ЗС України. 2007—2009 — офіцер відділу кадрового менеджменту військовослужбовців Кадрового центру Сухопутних військ ЗС України. 2009—2010 — начальник адміністративного відділення Кадрового центру Сухопутних військ ЗС України. 2010—2012 — начальник групи автоматизації та обробки інформації Кадрового центру Сухопутних військ ЗС України. 2012—02.2015 — підполковник, начальник служби військових сполучень тилу Командування Сухопутних військ ЗС України. Проживав у місті Чернігові. Загинув 2 лютого 2015 року у районі міста Дебальцеве Донецької області. Похований у селищі Куликівка Чернігівської області.
Указом Президента України № 282 від 23 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 6, місце 6.
В Куликівській ЗОШ 3 квітня 2015 року відкрито меморіальну дошку на честь загиблого під час антитерористичної операції на Сході України, уроженця селища підполковника Сніжка Ігоря Сергійовича. ЇЇ вастановлено на фасаді навчального закладу, біля входу, поруч з дошкою на честь Героїв Рарянського Союзу Марка Гузя та Сепана Мурзи.
Народився 4 лютого 1989 року у селищі Ріпки Чернігівської області. Після закінчення Ріпкинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 навчався у Чернігівському будівельному ліцеї. Призваний на контрактну військову службу 20 жовтня 2008 року до військової частини А 0870 (полк зв’язку у місті Чернігові). Після розформування частини продовжив військову службу у селищі Семиполки Броварського району Київської області. Старший солдат, водій-електрик 2-го зведеного польового гвардійського вузла зв’язку Генерального штабу Збройних Сил України. 11 лютого 2015 року у районі міста Дебальцеве Донецької області внаслідок обстрілу бойових позицій артилерією ворога був тяжко поранений. Від отриманих ран помер по дорозі до лікарні міста Артемівська Донецької області. Похований у селищі Ріпки Чернігівської області.
Указом Президента України № 282 від 23 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 4, місце 18.
Коментарі
Дописати коментар