Загиблі герої Чернігівщини: Макуха Володимир. Горбатюк Ігор. Корявко Анатолій. Могильний Євгеній

Володимир Михайлович Макуха народився у с. Величківка 8 вересня 1986 року. Навчався у Величківській, а в старших класах у Киселівській школі. Далі була служба в армії в 169 НЦ, в/ч А0665 «Десна». Декілька років Володимир служив за контрактом у військовій частині А 1815 у Гончарівському. Працював у місцевих фермерів та на будівництві. 29 квітня 2022 року добровольцем пішов захищати Україну від російських окупантів. Служив навідником 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу, старший солдат.

Збирався одружитись, але не судилося…

Вірний військовій присязі та Українському народові, захищаючи територіальну цілісність, недоторканість та Незалежність України, Володимир Михайлович помер 25.07.2023 у смт.Ярмолинці Хмельницької  області.

Односельчани не стримували сліз, адже кожен з них знав та любив загиблого Володимира. Він був щирим, добрим, надзвичайно товариським, завжди готовим прийти на допомогу.

Ігор Русланович Горбатюк народився 3 грудня 1997 року в смт Макошине. У родині було двоє синів-двійнят – він та брат Максим. З дитинства проживав у смт Макошине, де й здобув середню освіту, згодом навчався в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Конотопське вище професійне училище» за спеціальністю «Слюсар з ремонту рухомого складу». Був призваний до лав ЗСУ. Строкову службу проходив у Харкові в рядах Нацгвардії. Після служби працював у  відокремленому підрозділі Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця». Одружився, виховував маленького синочка.

З 17.11.2022  пішов обороняти Батьківщину. Кулеметник 1 механізованого відділення 3 взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону старший солдат Ігор Русланович Горбатюк загинув під час виконання бойового завдання на околицях населеного пункту Роботине Запорізької області 26 липня 2023 року внаслідок танкового обстрілу противника.
Односельці запам’ятають його як відкриту, щиру, з великим серцем та веселою вдачею людину.
У загиблого захисника залишились батьки, брат, дружина та дворічний синок. 
Віддати останню шану загиблому захиснику прийшли жителі села, представники влади, військовослужбовці та мешканці громади.  Місцем останнього спочинку Героя став його рідний край – Ігоря Горбатюка поховали на кладовищі у смт Макошине. 

Корявко Анатолій Миколайович 30 квітня 1976 року в с. Куковичі. Тут він здобув середню освіту в Куковицькій школі. Згодом працював в ТОВ «Куковицьке» трактористом. Деякий час проживав у місті Красний Луч (зараз Хрустальний) на Луганщині. Потім повернувся до рідного села. 13 вересня 2022 року пішов захищати Україну.

30 липня 2023 року в районі населеного пункту с. Старомайорське Волноваського району Донецької області відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність Анатолій Корявко загинув. Поховали його у рідних Куковичах.

Євгеній Анатолійович Могильний народився 29 вересня 1990 року. Закінчив Менську гімназію. Ріс сиротою. Його виховала бабуся. Закінчив Чернігівське вище професійне училище за спеціальністю «слюсар-ремонтник». Працював у ТОВ «Менський сир», у ПРАТ «ШРБУ № 82». З дитинства мав хист до малювання. Друзі згадують, що Євгеній дуже гарно малював. Був одружений, розлучився.

26 квітня 2022 року добровольцем пішов захищати рідну землю. Був патріотом і  сміливцем. Нещодавно нагороджений нагрудним знаком Золотий хрест, про що повідомляв на своїй фейсбук-сторінці.

Під час захисту України і її територіальної  цілісності в районі ведення бойових дій 03.08.2023 внаслідок вогнепального поранення поблизу населеного пункту Вільхуватка Купʼянського району Харківської області солдат 22 окремого батальйону спеціального призначення президентської бригади Євгеній Анатолійович Могильний загинув. У Героя залишився 9-річний син.