Загиблі герої Чернігівщини: Мещеряков Вадим. Сахно Володимир. Завгородній Олег. Колесник Владислав

Мещеряков Вадим Миколайович (Сєдой) народився 21 вересня 1964 року, с. Вірівка, Херсонської області.

Закінчив загальноосвітню школу в рідному селі Вірівка та Волочиське  МПТУ 5 Хмельницької області. Працював на приладобудівному заводі «Сокіл» у м. Нова Каховка. Брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З 1992 по 2010 роки працював дозиметристом на ЧАЕС, а потім спеціалістом з радіаційної безпеки в СП «Новарка». У  2018 році, після виходу на пенсію, переїхав до міста Чернігова, яке  любив і захоплювався. Пишався своїми двома дітьми. Активно займався спортом, важкою атлетикою. Дельтапланерист. Любив велосипед та подорожі. Бджоляр і блогер. Знімав відео про бджіл та ролики про Чернігів. Останнє відео з його блогу присвячене ситуації у місті під час перших днів війни, обстрілам Чернігова. Разом із дружиною вони закликали містян не панікувати, зберігати спокій і боронити місто від загарбників. Вадим був патріотом своєї Вітчизни, міста. Мав активну громадянську позицію. 28 лютого 2022 року у складі 21-ї стрілецької роти старший сержант Мещеряков Вадим став на захист підступів до Чернігова. Бойові побратими розповідали про нього як про дуже компанійського, веселого друга, який завжди прийде на допомогу.   

Загинув 9 березня 2022 року у  с.Лукашівка, Чернігівського району, Чернігівської області. Загинув від ворожої кулі, прикриваючи вогнем зі свого кулемета відхід товаришів з позицій.

Похований у м. Чернігів.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Сахно Володимир Володимирович народився 13 грудня 1975 року у м. Чернігів.

Народився в сім’ї військовослужбовця. Закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 1 та Чернігівський юридичний технікум. Служив в армії. З 1996 року почалася його служба в органах МВС України  на посаді інспектора відділення дільничних інспекторів міліції. У 2001 році був призначений на посаду офіцера (психолога) в/ч 3041 з охорони ДСП «Чорнобильська АЕС». У 2002 році здобув вищу освіту за спеціальністю «Психологія» в Чернігівському державному педагогічному університеті ім. Т.Г.Шевченка. У 2005 році був призначений на посаду коменданта 2-ї спеціальної комендатури в/ч 3041 Національної гвардії України. 2010 року здобув другу вищу освіту за спеціальністю «Управління персоналом та економіка праці» в  Міжрегіональній Академії управління персоналом. Був звільнений з військової служби в запас у 2021 році. У зв’язку зі збройною агресією рф проти України, 24 лютого 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації військовою частиною А7047 на посаду заступника начальника штабу (119-ї окремої бригади ТрО Чернігівської області). Мав дружину та сина.

Загинув 3 березня 2022 р., м. Чернігів.

Полковник Національної гвардії загинув: внаслідок російського авіаудару по позиціях підрозділу.

Похований у м. Чернігів.

Завгородній Олег Володимирович народився 24 січня 1964 року у с. Заладинка, Васильківський район, Київська обл.

Закінчив загальноосвітню школу в місті Василькові, Білоцерківське ПТУ № 15  за спеціальністю «телемайстер». Працівник ДСП «Чорнобильська АЕС», учасник АТО. З початком повномасштабного вторгнення захищав місто Славутич, а потім поїхав боронити місто Чернігів.

Загинув 10 березня 2022 р., у с. Новоселівка, Чернігівський р-н, Чернігівська обл.

Старший сержант загинув внаслідок прямого попадання в бліндаж під час ворожого обстрілу м.Чернігова.

Похований у м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська область.

Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Славутича» (посмертно).

Колесник Владислав Васильович (Маестро) народився 9 листопада 1990 р., м. Чернігів.

Закінчив Славутицьку загальноосвітню школу №3, Ніжинське училище культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької. Грав на духових інструментах. Оскільки за станом здоров’я не міг служити, то займався благодійністю. У Чернігові, ще до початку повномасштабного вторгнення, відкрив волонтерський центр допомоги військовим, допомагав будувати церкву. Після загибелі друга, з початком повномасштабного вторгнення, незважаючи на стан здоров’я, вирішив піти на фронт. Був командиром відділення. Мав дружину та сина. Другий син народився після смерті Героя.

Загинув 14 вересня 2022 р., смт Велика Новосілка, Волноваський р-н, Донецька область.

Молодший сержант загинув внаслідок тяжкого поранення  під час вивезення побратимів з поля бою в районі смт Велика Новосілка Волноваського р-ну Донецької області.

Похований м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська область.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Славутича» (посмертно).