Загиблі герої Чернігівщини: Гребенюк Денис. Лавров Максим. Гурин Сергій. Приходько Юрій

22 травня 2023 року на Ніжинщині попрощалися з Денисом Гребенюком, який загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. 

Старший солдат Денис Гребенюк народився 14 березня 1988 року в місті Красний Луч (нині Хрустальний, — ред.) на Луганщині. Там до 1995 року проживав, а потім з батьками переїхав на Ніжинщину, у село Хороше Озеро.

У 2006 році чоловік вступив до Ніжинського ПТНЗ №35, де навчався за спеціальністю "автослюсар, водій-кранівник". Далі проходив військову службу. Працював спочатку в охоронних фірмах, а згодом — на будівництві.

До лав ЗСУ Денис долучився у 2022 році, в червні потрапив до одного з підрозділів військової частини А0988.

15 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Денис Гребенюк отримав поранення, які виявилися несумісні з життям.

Попрощалися з Денисом Гребенюком у Ніжині, поховали — у рідному селі.

У Чернігові попрощалися з бійцем батальйону “Едельвейс” Максимом Лавровим.

Проходив навчання у Великій Британії та захищав країну під Бахмутом. У Чернігові попрощалися з бійцем батальйону “Едельвейс” Максимом Лавровим, який загинув від влучання протитанкового снаряда у бліндаж під час виконання завдання з оборони міста.

У Чернігові в Катерининському соборі провели в останню путь захисника України Максима Лаврова. Він загинув 16 травня під Бахмутом, захищаючи країну від агресора.

"Загинули чотири хлопці в бліндажі, прямим ударом протитанкової ракети. Двох вдалося забрати, Максима ні, але приєдналися усі: друзі, патріоти, хлопці, пішли розкопувати тіла. Це дуже небезпечно — вони були під обстрілами, і поранені були, але їм вдалося розкопати. Два дні вважався безвісти (зниклим, — ред.), бо не знали, де він, і що він", — розповідає побратим Максима Лаврова з позивним "Журналіст".

Максим був помічником гранатометника, мотопіхотного батальйону 10 бригади ЗСУ “Едельвейс”. За словами “Журналіста”, хлопці з “Едельвейсу” змогли помститися за нього.

"Буквально через день наша розвідка вирахувала позиції ворога, позиції, звідки ця протитанкова ракета летіла. І ми повністю ліквідували тих, хто взяв участь у смерті Максима і хлопців".

Максиму Лаврову було 36, він не служив у армії. Пішов захищати батьківщину потай від батьків, розповіла його мати Таїсія. В березні цього року Максим отримав осколкове поранення, підлікувався — і знову на фронт.

"Повістку, як завжди, на блокпосту вручили, в нього й бронь була, але він нічого нікому не сказав. Пішов, пройшов комісію. Пише; «Мам, я в Англію». Думаю, може якась лажа, комісію ж не пройшов. Аж ні, був в Англії десь до кінця лютого. Прийшов на пару днів і все, каже, на Краматорськ. Я думала, це жарт, він не казав мені, що під Бахмутом".

24 травня на Чернігівщині попрощалися з двома військовими, які загинули у боях на Донеччині. 

Молодший сержант Сергій Гурин народився 5 березня 1972 року в селищі Кобижча, що на Ніжинщині. Навчався у Кобижчанській середній загальноосвітній школі, потім працював в колгоспі імені Шевченка трактористом. Сергій проходив військову службу, а у 1992 році чоловіка звільнили в запас.

Певний час Сергій працював водієм у Києві, а протягом 2015-2016 років обороняв Україну на Сході в рамках антитерористичної операції. У 2019 чоловік знову став до лав ЗСУ за контрактом. Служив на різних посадах у складі військової частини А1815.

Після початку повномасштабної війни був у складі одного з підрозділів 1-ї окремої танкової Сіверської бригади.

19 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Сергій загинув.

Попрощалися та поховали військового на місцевому кладовищі в рідному селищі.

Солдат Юрій Приходько народився 25 квітня 1986 року в селі Володькова Дівиця Носівської громади. У 2002 році закінчив загальноосвітню школу, далі навчався у залізничному училищі. Працював охоронцем у столичному метро. Також чоловік займався бджолярством та виноградарством.

У перший день повномасштабної війни Юрій долучився до одного з підрозділів військової частини А1815 та перебував на посаді гранатометника.

20 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині чоловік загинув.

Попрощалися та поховали військового у його рідному селі.

2024 року на фасаді Володьководівицького ліцею відкрито меморіальну дошку.