Солдат Ярослав Козерецький з позивним Ворон (13.05.1990 – 26.05.2023) народився та зростав у с. Яблунівка. Там закінчив сільську школу. Потім навчався в Бобровицькому технікумі, працював у бобровицькому РЕМі, на підприємстві «Укрпошта», оператором на заводі компанії «Кока-кола».13 січня 2023 року був мобілізований. Після навчання в Гончарівському навчальному центрі у складі І танкової бригади був передислокований на Схід.
26 травня під час виконання бойового завдання, залишаючись вірним військовій присязі на вірність народу України, Ярослав Козерецький загинув поблизу населеного пункту Нескучне, Донецької області.
Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус щиро співчувають у тяжкому горі мамі, Наталії Олександрівні,цивільній дружині Наталії Анатоліївні, донечкам Тані і Настуні, для яких він став справжнім батьком, всім рідним, друзям,колегам.
Ярослав був надзвичайно доброю, щирою, відкритою людиною, завжди готовим прийти на допомогу. Найкращий син, коханий, батько, кум, друг. Він був для своїх найрідніших сонцем, яке зігрівало і оберігало. Він часто телефонував, навіть з «нуля». Останній дзвінок був увечері 25. А вже наступного дня був дзвінок від командира роти, який змінив за одну секунду все життя цілої родини…
Справді, Бог забирає найкращих… Але Герої не вмирають, доки живуть у пам’яті людей!
Вічна слава та світла пам’ять воїну Ярославу!
Юрій Моховик Сергійович народився 19 січня 1988 року в місті Щорс на Чернігівщині. У 2004 році закінчив Попільнянську ЗОШ I-III ступенів, а у 2006 році – Замглайське ПТУ №12, де опанував спеціальність «токар». Протягом 2007-2010 років проходив військову службу за контрактом у складі військової частини А2320. У 2014 році закінчив Державний вищий навчальний заклад «Запорізький національний університет» за напрямом «фізичне виховання» та здобув кваліфікацію бакалавра фізичного виховання і спорту. У травні 2022 року долучився до одного з підрозділів військової частини А4007, де на посаді сапера віддано боронив Україну від загарбників. На жаль, 31 травня під час виконання бойового завдання на Донеччині Юрій Моховик потрапив під ворожий мінометний обстріл, отримав травми, які виявилися несумісними з життям. Поховали воїна у селі Шкробове на місцевому кладовищі.
Сержант Леонід Астапов народився 27 листопада 1971 року у Бахмачі. Тут ріс та навчався, спочатку закінчив місцеву ЗОШ №1, а після неї – Конотопське ПТУ. Тривалий час працював на залізниці (на станції Бахмач).Після повномасштабного ворожого вторгнення, у квітні 2022 року, чоловік долучився до лав оборонців України. Захищав Батьківщину у складі одного з підрозділів військової частини А1008 та разом з побратимами давав гідну відсіч російським окупаційним військам. На жаль, 10 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання на Харківщині Леонід Астапов загинув. Протягом цього часу воїн вважався зниклим безвісти, але сьогодні рідні та близькі змогли нарешті провести його в останню путь, поховавши на кладовищі рідного міста.
29 травня у Чернігові попрощалися з земляком, який поліг у бою за Незалежність України. Сержант Ялинич Олексій Миколайович народився 2 жовтня 1982 року у Чернігові. Тут навчався в загальній середній школі №12, після чого закінчив Чернігівський радіо механічний технікум. Останні роки проходив службу в національній поліції України, а з початком повномасштабної війни став на захист Незалежності Батьківщини.Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А4123 та разом з побратимами віддано боронив країну від ворожих окупаційних військ. На жаль, 20 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині Ялинич Олексій загинув. Попрощалися з воїном в Катерининській церкві у Чернігові, поховавши на кладовищі «Яцево».
Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Ялинича Олексія Миколайовича – сержанта, нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Коментарі
Дописати коментар