Життя під кулями: Бої за Новоселівку
"24 лютого туди вийшов батальйон 1-танкової бригади (200-250 бійців, – ред.). Для розуміння, не всі 200 людей одразу стояли на горі. Її утримували десь 40 бійців. Вони зайняли ці ж позиції, зробили бліндажі, фортифікацію і тримали цю оборону".
Командир 1 окремої танкової сіверської бригади Леонід Хода у фільмі "Битва за Чернігів" розповів, що Новоселівка була на головному напрямку наступу російських військ, і тому найжорсткіші бої за село відбувалися саме на горі.
"Тому її знищували просто в першу чергу: і село, і позиції рівняли з землею. Як один мій солдат казав: «Командир, там цегла окремо, дошки окремо». Було вирішено, незважаючи навіть на втрати, тримати ту висоту будь-якою ціною, бо втрати могли бути більше в десятки разів потім".
Зі слів Ходи, втрат на висоті було багато.
"Хлопці, коли заступали на висоту, перехрестився і пішов, тому що кожен день були там суттєві й великі втрати. Було і вісім загиблих в один день. Тому, вони на ту висоту виходили, як в останній раз, останній день".
Стримувати штурм росіян з кожним днем ставало все важче.
"Така була висока щільність вогню, що після кожної з атак вони коригували свою артилерію одразу ж, прибивали нас до землі, щоб ми не могли жодним чином подивитися, що робиться", – розповів у фільмі «Битва за Чернігів» боєць окремого стрілецького батальйону за позивним «Сармат».
16 березня 2022 року росіяни пішли в атаку.
Командир 1 окремої танкової сіверської бригади Леонід Хода згадує той день так:
"Спочатку вийшли три танки, зрівняли перед тим артилерією. Потім закріпилися, і туди підскочили ще три танки. Тобто, на позиції підігнали шість танків і чотири тигра, російська розвідка підтягнулася. Потім БМП вони підтягнули".
Українські військові отримали команду на відхід з позицій.
"Багато було загиблих, чотири людини потрапили у полон: двоє повернули, двоє ще в полоні. Наші бійці вимушені були відійти. З 16 березня по 31 березня вони зайняли оборону на рубежі міста, біля Лижної бази", – розповів Жирохов.
Як у 1941-му, так і у 2022 році деякі люди не покинули свої домівки, хоч біля їх будинків проходили бої. В чому цей феномен? Військовий історик Михайло Жирохов каже, що це психологія людини.
"Якщо людина будувала все життя будинок, то їй важко так просто залишити його. Тому люди і залишаються, до останнього, тримаються, вірять, що до нього не прилетить або просто їм немає куди виїжджати".
У своїй праці "Бій за висоти біля Яцево" Дмитро Сіліч згадує статтю, надруковану у 1977 році «Здрастуй, батько»!, де вперше описуються подробиці бою. Ця стаття цікава тим, що в ній є спогади селян, які стали свідками подій Другої світової війни: Парасковії Терентіївни Баран та Григорія Павловича Строгого.
Парасковія згадувала, їй було тоді 21 рік. Їхня хата була останньою в селі Яцево. До них прийшли два радянських бійці. Зав’язалася розмова.
– От німці скоро вступлять, а ви тут.
– Нікуди не підемо, – відповіли ті. Битимемось до кінця. До вас прохання: залишаємо адреси наших рідних. Щось станеться – напишіть.
Потім був бій. Місцеві почали шукати тіла радянських бійців, почули стогони, та врятувати нікого не вдалося. Парасковія Баран згадувала, що в окоп носила молоко і воду.
Адреси червоноармійців теж не збереглися, адже німці спалили Яцево у 1943 році.
Подібні історії мали місце й під час оборони в районі Новоселівки у лютому-березні 2022 року.
Як пише texty.org.ua, 19 військових з 1-ї танкової бригади з 26 лютого до 16 березня 2022 року по черзі ночували в будинку родини Телень у Новоселівці. Щодня жінка варила суп для бійців.
"Люди в селі мені казали, що хату розбомблять, бо в нас живуть солдати, – і я хлопцям тоді докорила. Зараз соромно за це. Але в чому вони винні? Новоселівка так розташована – на трасі перед Черніговом. У Другу світову війну, коли німці йшли, село теж розбомбили і спалили", – розповідала 40-річна Алла.
Також відомо, що до 5 березня на висоті, крім військових, залишилося двоє цивільних – літнє подружжя Дубиних: діду Василеві – 82, бабі Шурі, як її називають місцеві, – 76.
"Один житловий будинок на пагорбі. Тричі я ходив до власників того будинку й просив виїхати. Навідріз відмовилися. Вигнати їх ми не могли, не маємо права. Вони сиділи в самому пеклі", – розповів в інтерв’ю texty.org.ua. Леонід Хода.
Подружжя Дубиних вижили, вони виїхали: баба Шура взяла документи й вирушила пішки до Чернігова, її дорогою підібрав військовий і довіз до родичів. Пізніше того самого дня до них велосипедом приїхав чоловік.
Бій на висоті у 2022 році, командир відділення навчального батальйону Михайло, у фільмі "Битва за Чернігів" згадує так:
"По 12-бальній шкалі я скажу так, що в Новоселівці – це найпекельніший був бій оборони Чернігова. Той, хто пройшов Новоселівку, побачив все своє життя, яке воно було. І, мабуть, всі молитви вивчили".
Коментарі
Дописати коментар