Загиблі герої Чернігівщини: Сергієнко Андрій. Любчик Артем. Бондар Богдан. Удовик Олексій

Сергієнко Андрій Володимирович.

Народився 28 вересня 1983 року в місті Корюківка, Корюківського району, Чернігівської області, у родині працівників Корюківської картонажно-поліграфічної фабрики.

У 1989 році Андрій пішов до першого класу Корюківської загальноосвітньої школи №1, яку закінчив у 2000 році. Навчався добре, захоплювався історією та географією. Мав спокійний характер, завжди посміхався, не боявся висловлювати свою думку.

Після закінчення школи вступив до Чернігівського комерційного технікуму, який закінчив у 2002 році. Але на досягнутому вирішив не зупинятися й продовжив навчання в Чернігівському державному інституті економіки і управління(2002-2005 роки навчання).

З 2006 року був прийнятий на роботу в Управління праці та соціального захисту населення міста Корюківки, на посаду «спеціаліст», а з 2009 року призначений на посаду начальника відділу персоніфікованого обліку управління. У 2010 році отримав підвищення до заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення.

У 2015 році, бувши людиною волелюбною, вирішив стати на захист Батьківщини. І у складі окремої механізованої бригади з 2015 по 2016 роки брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей.

Після повернення додому, продовжив працювати в Управлінні соціального захисту населення на попередній посаді.

12 жовтня 2018 року одружився й став батьком для 7 – річного хлопчика Назара.

Андрій мав плани на майбутнє, любив життя, був гарним сім’янином. За рік до повномасштабного вторгнення отримав водійські права. Любив разом з родиною їздити містом, подорожувати селами й містечками району. Родина мріяла об’їхати всю Україну на власному авто. Але доля вирішила інакше.

23 лютого 2022 року Андрій отримав повістку і мав наступного дня йти до лікарні, проходити комісію, але вранці 24 лютого його розбудила перелякана дружина: “Андрій, вставай. Війна!”.

15 хвилин і Андрій вже зібраний, попрощавшись з родиною, йшов до ТЦК та СП. Далі танки в рідному місті, захист Чернігова, а пізніше й виконання бойових завдань на сході країни. З 24 лютого 2022 року старший солдат Андрій проходив військову службу у військовій частині села Гончарівське, Чернігівської області.

9 місяців Андрій мужньо захищав Батьківщину.

29 листопада 2022 року Андрій, як командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, разом з побратимами пішов на виконання бойового завдання.

30 листопада 2022 року, на день народження його матері, серце героя перестало битись внаслідок влучання танкового снаряда в бліндаж в районі населеного пункту смт Велика Новосілка, Волноваського району, Донецької області.

Артем Любчик народився у місті Корюківка Чернігівської області. З дитинства жив у селищі Варва. У 2019 році закінчив Варвинський ліцей №1. Потім навчався у Чернігівському національному технологічному університеті за спеціальністю «Геодезія і землеустрій».

2021 року хлопець підписав контракт із Збройними силами України. Служив у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького. Був старшим стрільцем.

Старший солдат Артем Любчик загинув 26 травня 2022 року у бою з окупантами біля села Новолуганське під Бахмутом на Донеччині. Бійцю було 20 років.

«Чесний, доброзичливий, енергійний. Артем користувався повагою і авторитетом. Мав багато друзів, був чудовим сином, братом, онуком. Він проявив себе сміливим, відданим, гідним героєм рідної країни. Запам'ятаємо його як справжнього захисника Вітчизни», – зазначили у Варвинській громаді.

Поховали Артема у селищі Варва на Чернігівщині. У молодого захисника залишилися батьки, маленька сестричка, бабуся та кохана дівчина.

Сержант Бондар Богдан Миколайович народився 27 квітня 1988 року у Чернігові.

У 2005 році закінчив місцеву ЗОШ №19, а з 2006 по 2007 роки проходив строкову військову службу. Протягом 2009-2014 років чоловік працював слюсарем з ремонту та обслуговування технологічних установок на АТ “ОТКЕ”. У 2011 році розпочав навчання у Чернігівському державному інституті економіки та управління.

З початком повномасштабної війни Богдан долучився до лав ЗСУ. Був на посаді стрільця-номера обслуги взводу охорони бригадної артилерійської групи. 23 січня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кремінна на Луганщині, Богдан загинув.

Удовик Олексій Дмитрович народився 25 грудня 1983 року в Ніжині.

Навчався у місцевій школі №15, а у період з 2001-го по 2005-й роки - у Чернігівському державному інституті права, соціальних технологій та праці, який закінчив з відзнакою.

Після цього протягом двох років Олексій навчався в Академії прокуратури України, де здобув кваліфікацію магістра та почав працював на посаді помічника Овруцького міжрайонного прокурора Житомирської області.

В листопаді 2008 року потрапив на посаду помічника прокурора Малинського району Житомирської області, трохи згодом став помічником Новоград-Волинського міжрайонного прокурора.

У січні 2013-го року чоловік став головним спеціалістом юридичного сектору Ніжинського управління Державної казначейської служби, а у 2019-му році закінчив школу суддів, мріючи надалі працювати за цим напрямом.

До ЗСУ Олексій добровільно долучився у грудні 2022, воював у складі військової частини А2167.

25 лютого 2023 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу Вугледара на Донеччині Удовик Олексій загинув.