Загиблі герої Чернігівщини: Бахмач Володимир. Андрієць Олег. Москотін Леонід. Шепелюк Олексій. Пакалов Олег
Народився 27 листопада 1973 року у селі Понори Талалаївського району Чернігівської області. У 1993 році закінчив водійські курси у м. Прилуки. З 1997 року працював слюсарем, а потім завідуючим молочнотоварною фермою ТОВ «Понори» у селі Понори Талалаївського району. 3 вересня 2014 року призваний до лав Збройних Сил України. Рядовий військової частини ПП 2278 (13-й мотопіхотний батальйон). Загинув 17 лютого 2015 року при виході українських підрозділів з міста Дебальцеве. Приблизно в 3-х кілометрах від села Луганське Артемівського району Донецької області В. Бахмач та 2-є його товаришів підірвалися на міні. Похований у селі Понори Талалаївського району Чернігівської області.
Указом Президента України № 103 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 3, місце 28.
Андрієць Олег Анатолійович - начальник відділення супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем відділу зв’язку, автоматизації та захисту інформації штабу 26-го прикордонного загону (І категорії) Південного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України, майор.
Народився 23 квітня 1973 року в селі Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області. У 1990 році закінчив середню школу (нині - загальноосвітня школа імені М.П.Кирпоноса) села Вертіївка Ніжинського району.
З 1990 року в Збройних Силах СРСР/України. У 1994 році закінчив Полтавське вище військове командне училище зв‘язку імені Маршала Радянського Союзу К.С. Москаленка. У 1994-2002 роках проходив службу у Збройних Силах України. З 2002 року проходив службу у Державній прикордонній службі України.
З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
1 вересня 2014 року прикордонний наряд під командуванням майора Андрійця на автомобілі «УАЗ» проводив патрулювання старої траси «Новоазовськ – Маріуполь». Близько 21:00 в районі села Саханка Новоазовського району Донецької області прикордонники вступили у бій з групою піхоти російсько-терористичних угрупувань, яка була підсилена двома бойовими машинами піхоти. До приходу підкріплення українські військові стримували натиск противника. В ході бою майор Андрієць загинув, троє прикордонників отримали поранення.
4 вересня 2014 року похований на кладовищі міста Одеса.
3 червня 2015 року в селі Вертіївці Ніжинського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи імені М.П.Кирпоноса (вулиця Шевченка, 1), де навчався Олег Андрієць, йому відкрито меморіальну дошку.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (29.09.2014; посмертно).
Залишились мати, дружина та донька.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 6, місце 12
Народився 14 січня 1956 року у селі Комарівка Борзнянського району Чернігівської області. Закінчив хіміко-біологічний факультет Ніжинського державного педагогічного інституту. З 2012 року член Ніжинської міської організації ВО «Свобода». Активний учасник Революції Гідності. 23 травня 2015 року добровольцем вступив на військову службу. Боєць «Легіону Свободи». Солдат зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Загинув 11 липня 2015 року під час бойового чергування у районі Донецького аеропорту у результаті обстрілу з гранатомету від осколкових поранень. Похований у місті Ніжині.
Указом Президента України № 9 від 16 січня 2016 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 7, ряд 4, місце 26.
У пам’ять про Леоніда Москотіна в жовтні 2015 року на будівлі Ніжинської загальноосвітньої школи №1 урочисто відкрито меморіальну дошку.
Народився 19 травня 1977 року у місті Ніжині Чернігівської області. У 1994 році закінчив Ніжинську середню школу № 3. Після закінчення навчання вступив до Харківського військового університету. З 1998 року проходив військову службу командиром зенітно-ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону у складі 51-ої Окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України (13-й армійський корпус Сухопутних військ ЗСУ, місто Володимир-Волинський Волинської області). Майор ЗСУ О. Шепелюк загинув 25 серпня 2014 року у районі селища Кутейниково Амвросіївського району Донецької області. 24 серпня 2014 року у районі Старобешево — Кутейниково через український кордон був здійснений прорив російських військ. У результаті їхнього наступу на територію України 51-ша бригада була оточена. Було вирішено йти на прорив з оточення. О. Шепелюк разом з майором О. Кандесюком очолили авангард групи прориву. Група потрапила у засідку. У результаті бою О. Кандесюк отримав кілька важких поранень. О. Шепелюк намагався винести бойового побратима з-під вогню, але сам був тяжко поранений. За словами очевидців, поранених українських бійців оточили більше десятка російських десантників з метою захоплення у полон. Українські офіцери О. Кандесюк та О. Шепелюк підірвали себе гранатами разом з ворогами. О. Шепелюк був похований у місті Дніпропетровську як невідомий солдат. Після проведення генетичних експертиз у липні 2015 року тіло О. Шепелюка було ідентифіковане. Похований у місті Ніжині.
Указом Президента України № 553 від 22 вересня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Народився 18 липня 1970 року у селі Буда Вороб’ївська Новгород–Сіверського району Чернігівської області. Після закінчення школи навчався у Чернігівському училищі № 5, потім проходив строкову військову службу. Після походження служби працював на різних посадах у КСП ім. Мічуріна села Хрипівка Городнянського району, згодом у Городнянському держлісгоспі. Мобілізований 1 лютого 2015 року. Військову службу спочатку проходив у військовій частині у смт Десна Козелецького району, потім у навчальному центрі у місті Рівне. Рядовий військової частини В 0259 (14-а механізована бригада, місто Володимир-Волинський Житомирської області) Збройних Сил України. Загинув 9 серпня 2015 року внаслідок снайперського вогню у районі міста Маріуполя Донецької області.
Похований у селі Півнівщина Городнянського району Чернігівської області.
Коментарі
Дописати коментар