Загиблі герої Чернігівщини: Чмель Олексій. Шпетний Іван. Машаренков Олександр. Дегтярьов Олег

Олексій Чмель народився 15 травня 1987 року у селі Количівка Чернігівського району, де ріс та навчався.

У 2014-му році чоловік вперше став на захист Батьківщини, взявши безпосередню участь в антитерористичній операції на сході нашої держави.

Після початку повномасштабної війни, у перший же день ворожого вторгнення, Олексій долучився до лав ЗСУ. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А1815. Побратими згадують його спокійним та веселим — "богатирем з великим серцем".

26 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Олексій Чмель загинув, отримавши поранення, які виявилися несумісними з життям.

Попрощалися з воїном у Чернігові, поховали на кладовищі рідного села.

Іван Шпетний народився 5 серпня 1986 року в місті Таллінн (Естонія) у сім’ї військовослужбовця. У 2003-му році закінчив місцеву школу №2, а у 2004-му — ВПУ №15.

Далі проходив строкову військову службу, після якої протягом 2008-2009 років працював у ПП “Профсервіс” оператором комп’ютерного набору. У 2013-му році Іван закінчив “Європейський університет”, а з 2020-го працював у Чернігівському обласному центрі з нарахування та здійснення соціальних виплат. Старший солдат Іван Шпетний. ФОТО: Чернігівський обласний центр комплектування та соціальної підтримки З початком повномасштабної війни чоловік долучився до лав оборонців України. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А4773 на посаді оператора відділення радіоелектронної боротьби з БПЛА.

11 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Іван Шпетний загинув.

Олександр Машаренков народився 27 березня 1978 року в селі Соколівка на Ніжинщині, де здобув професійно-технічну освіту. З перших днів повномасштабної війни Олександр став до лав Захисників України. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А4773.

5 червня 2023 року під час боїв поблизу одного з населених пунктів Донеччини Олександр Машаренков отримав поранення, які виявилися несумісними з життям. Попрощалися з воїном у Бобровиці, поховавши його на місцевому кладовищі.

Командир бойової військової частини, яка боронить Україну на сході, полковник Олег Валерійович Дегтярьов загинув 4 серпня 2022 року, рятуючи під обстрілом своїх бійців, на Донеччині.

 

Сталося це на найнебезпечнішій ділянці східного фронту, за попередніми даними, в районі Мар’їнки.

«Смерть зустріла героя під час надання допомоги своїм підлеглим на найнебезпечнішій ділянці удару противника», – йдеться в повідомленні.

 

Побратими полковника зазначають, що за час військової служби кадровий офіцер пройшов всі звання від лейтенанта до полковника.

 

«Особовий склад, який знаходився під командуванням полковника Дегтярьова завжди відзначав його велике, щире серце й уособлював його постать, насамперед, із людяністю.

 

До кожного військовослужбовця Валерійович, так його поміж собою називали офіцери, мав свій індивідуальний підхід. За будь-яких обставин вислухає. Порадить. Допоможе. Його слухали. Йшли за порадою.

 

Коли на територію частини заїжджав Валерійович, одразу жвавішало. Всі знали – приїхав Батько, командир, наставник і великий друг усього великого військового колективу», – йдеться в повідомленні.

 

Як писали свого часу у навчальному центрі "Десна", де Дегтярьов ніс службу, вже з п’яти років він був впевнений – життя своє присвятить службі у війську. З третього класу волів стати десантником, тож уже по закінченні школи замислився про освоєння військової науки.

У 1993-му зібрався вступати до Одеського інституту Сухопутних Військ на факультет повітряно-десантних військ. Але потрапив до Київського інституту Сухопутних військ із бажанням вступити на розвідувальний факультет.

 

Зі вступом на обраний факультет не склалося через шалений конкурс. Тому вступив на факультет танкових військ, а за рік перевівся до Харківського вищого танкового командного училища. Олег Дегтярьов випустився зі спеціальністю "командир танкового взводу.

 

До 169-го навчального центру на Чернігівщині молодий військовий потрапив у 1997 році – і залишився там на довгі роки. А у 2014-му, у складі сформованої у "Десні" 169-ї РТГр, Дегтярьов одним із перших вирушив на Донбас – захищати Україну.

«Саме тоді я зрозумів, для чого всі ці роки Батьківщина мене «годувала», – згадував сам Дегтярьов.

 

Він разом з іншими офіцерами, сержантами та солдатами навчального центру тримав оборону на Дебальцевському напрямку до лютого 2015 року. Свою групу, за спогадами учасників тих подій, з оточення офіцер зміг вивести без втрат.

 

«Олег Валерійович завжди буде прикладом для майбутніх поколінь захисників України. Його життєвий шлях безцінний внесок в незалежність нашої Батьківщини. Нагороджений:

• орденом Богдана Хмельницького II ступеня (15 серпня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
• орден Богдана Хмельницького III ступеня (14 березня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.