Загиблі герої Чернігівщини: Савицький В'ячеслав. Огієнко Михайло. Манченко Ігор. Колесник Артем

Савицький В‘ячеслав Олександрович народився 10 лютого 1998 року у с. Купчичі. У 2020 році закінчив Чернігівський державний технологічний університет.

Призваний за мобілізацією 19 червня 2022 року, був навідником аеромобільного батальйону.

В’ячеслав був лідером у спорті, одним з кращих захисників футбольної першості останніх років, незмінним захисником ФК Кудрівка. У житті надійний, скромний, спокійний, справжній патріот України. Він був прикладом для юних футболістів, як треба любити гру. Прикладом він був і у служінні своєму народові та нашій Державі.

8 червня 2023 року на Луганщині, поблизу селища Білогорівка, В‘ячеслав загинув. Пам'ятаємо кожного, хто віддав своє життя за свій народ, свою землю, свою Україну!

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Огієнко Михайло народився 11 червня 1993 року в м. Чернігові. 

Закінчив Чернігівську загальноосвітню спеціалізовану школу №12 та Чернігівський технологічний університет. 

У серпні 2022 р. долучився до лав Збройних Сил України у складі одного з підрозділів 55-ї окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ».

Загинув 1 липня 2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Богоявленка Донецької області.

Похований 7 липня 2023 року на кладовищі «Яцево» в м. Чернігові.

Указом Президента України № 431/2022 від 21 червня 2022 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Також нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест».     

Ігор Манченко народився 24 серпня 1988 року у Вінниці. З часом переїхав з родиною до Чернігова. Тут навчався в місцевій загальноосвітній школі №2, а потім — у Чернігівському вищому професійному училищі №15. Займався веслуванням, був призером Кубка України та кандидатом у майстри спорту. Працював водієм техпрацівником в школі №2.

З початком повномасштабної війни долучився до лав ЗС України. Службу ніс на посаді бойового медика в одному з підрозділів військової частини А0641. Загинув 24 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.

Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі Яцево.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Солдата Артема Колесника поховали у Ніжині.

Народився він 5 липня 1988 року у Ніжині у сім'ї робочих. Навчався в школі №6. Після 9-го класу продовжив навчання в місцевому ПТУ-2 на електрозварювальника. У 2009 році створив сім'ю з дружиною Вікторією, того ж року у них народився син Данило, а у 2017-му — донька Марія.

У 2009 році Артем почав працювати формувальником на Ніжинському дослідницько-металургійному заводі, у 2014-му — водієм на Ніжинському хлібзаводі. Протягом 2015-2017 років займався перевезенням вантажу по всій території України, а у 2017-му почав працювати у службі таксі.

У перші дні після початку повномасштабної війни чоловік вирішив стати на захист України, тож пішов добровольцем у місцевий підрозділ ТрО, трохи згодом долучився до складу одного з підрозділів військової частини А4219.

Загинув 30 червня 2023 року під час боїв поблизу одного з населених пунктів Донеччини. Попрощалися з воїном в Ніжині, поховали на місцевому кладовищі.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

На його честь відкрито меморіальну дошку на будівлі Ніжинської гімназії № 6.