Загиблі герої Чернігівщини: Савицький В'ячеслав. Огієнко Михайло. Манченко Ігор. Колесник Артем

Савицький В‘ячеслав Олександрович народився 10 лютого 1998 року у с. Купчичі. У 2020 році закінчив Чернігівський державний технологічний університет.

Призваний за мобілізацією 19 червня 2022 року, був навідником аеромобільного батальйону.

В’ячеслав був лідером у спорті, одним з кращих захисників футбольної першості останніх років, незмінним захисником ФК Кудрівка. У житті надійний, скромний, спокійний, справжній патріот України. Він був прикладом для юних футболістів, як треба любити гру. Прикладом він був і у служінні своєму народові та нашій Державі.

8 червня 2023 року на Луганщині, поблизу селища Білогорівка, В‘ячеслав загинув. Пам'ятаємо кожного, хто віддав своє життя за свій народ, свою землю, свою Україну!

Огієнко Михайло народився 11 червня 1993 року в Чернігові.

У 2010 році закінчив школу №12. Продовжив навчання в Чернігівському технологічному університеті, далі працював за спеціальністю.

У серпні 2022 року став на захист Батьківщини. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А1978 на посаді командира артилерійського взводу.

Михайло загинув 1 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Ігор Манченко народився 24 серпня 1988 року у Вінниці. З часом переїхав з родиною до Чернігова. Тут навчався в місцевій загальноосвітній школі №2, а потім — у Чернігівському вищому професійному училищі №15. Займався веслуванням, був призером Кубка України та кандидатом у майстри спорту. Працював водієм техпрацівником в школі №2.

З початком повномасштабної війни долучився до лав ЗС України. Службу ніс на посаді бойового медика в одному з підрозділів військової частини А0641. Загинув 24 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.

Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі Яцево.

Солдата Артема Колесника поховали у Ніжині.

Народився він 5 липня 1988 року у Ніжині у сім'ї робочих. Навчався в школі №6. Після 9-го класу продовжив навчання в місцевому ПТУ-2 на електрозварювальника. У 2009 році створив сім'ю з дружиною Вікторією, того ж року у них народився син Данило, а у 2017-му — донька Марія.

У 2009 році Артем почав працювати формувальником на Ніжинському дослідницько-металургійному заводі, у 2014-му — водієм на Ніжинському хлібзаводі. Протягом 2015-2017 років займався перевезенням вантажу по всій території України, а у 2017-му почав працювати у службі таксі.

У перші дні після початку повномасштабної війни чоловік вирішив стати на захист України, тож пішов добровольцем у місцевий підрозділ ТрО, трохи згодом долучився до складу одного з підрозділів військової частини А4219.

Загинув 30 червня 2023 року під час боїв поблизу одного з населених пунктів Донеччини. Попрощалися з воїном в Ніжині, поховали на місцевому кладовищі.