Загиблі герої Чернігівщини: Сергій Половко. Дмитро Галаган. Ігор Машкович

Сергій Половко народився 14 липня 1989 року в місті Ічня.

У 1996 році пішов до першого класу Ічнянської школи №2. Ріс тихим, добрим та скромним хлопцем. Закінчив Ічнянський професійний аграрний ліцей, де здобув професію секретаря керівника (організації, підприємства, установи).

У 2010 році одружився, згодом народився син Олексій. У 2016 році працював у ТОВ «СІДКО». На короткий час їздив до Польщі та невдовзі повернувся до рідного міста, де продовжив трудову діяльність у магазині «КАРАТ».

У 2010 році одружився, згодом народився син Олексій. У 2016 році працював у ТОВ «СІДКО». На короткий час їздив до Польщі, та невдовзі повернувся до рідного міста, де продовжив трудову діяльність у магазині «КАРАТ».

У 2019 році одружився, у родини народився син Артур.

Був дуже працьовитим, чесним та відповідальним. Ніколи не відмовляв у допомозі, був душею компанії. Полюбляв риболовлю та мав хист до електрики.

Під час повномасштабної війни, у лютому 2023-го, Сергій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу ніс у 54-й ОМБР імені гетьмана Івана Мазепи на посаді гранатометника.

Разом з побратимами обороняв Донеччину. Понад усе прагнув захистити рідну країну та близьких від війни.

12 червня 2023 року Сергій загинув в районі населеного пункту Яковлівка Бахмутського району Донецької області.

22 червня 2023 року Ічнянщина з належними почестями провела Героя в останній земний шлях. Поховали полеглого оборонця на Іржавецькому кладовищі рідного міста.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Молодший сержант Дмитро Галаган народився 1 квітня 1997 року. Дитинство провів у селі Кобижча Бобровицької громади. Навчався в Київській ЗОШ І-ІІІ ступенів №170, після чого вступив до Київського коледжу морського та річкового флоту Київської національної академії морського транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. У 2017-му опанував спеціальність "механік двигунів", того ж року розпочав проходження строкової військової служби, а згодом підписав контракт.

Повномасштабну війну Дмитро зустрів у складі одного з підрозділів військової частини А2802 на посаді командира відділення вогнеметного взводу. Загинув боєць 15 червня 2023 року під час боїв поблизу одного з населених пунктів Запорізької області. Попрощалися з ним у селі Кобижча та поховали на місцевому кладовищі. Вдома у нього залишились матір та дві сестри.

Ігор Машкович народився 24 лютого 1997 року в місті Городня Чернігівської області. У 2014 році закінчив місцеву школу №2, після чого протягом 2018-2019 років проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

З початком повномасштабного вторгнення добровільно повернувся до лав Захисників Батьківщини. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А4118 на посаді стрільця-оператора.

14 червня 2023 року під час боїв поблизу одного з населених пунктів Донеччини Ігор Машкович загинув. Попрощалися з воїном на його малій батьківщині, поховали на місцевому кладовищі.

Указом Президента України №354/2024 нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).