Загиблі герої Чернігівщини: Божко Сергій. Дорош Андрій. Приходько Олексій

Старший солдат 24-річний Сергій Божко загинув 22 травня 2022 року під Бахмутом на Донеччині. Перед тим росіяни дві доби накривали українських захисників мінами. Потім із лісосмуги неподалік вирушили в наступ. Сергій взяв два РПГ і вибіг з окопу на зручнішу позицію, щоб вистрілити. З першого пострілу влучив у російську «мотолигу», з другого – у скупчення окупантів. Коли перестрілка стихла і ворог відійшов, українські військові запустили безпілотник. На полі бою вони побачили тіло Сергія, підбиту ворожу «мотолигу» і 15 мертвих росіян.

Сергій Божко народився в селі Гнідинці на Чернігівщині. Хлопець ріс спортивним, допитливим. Добре грав у шахи, любив читати. Після школи навчався на кухаря. Потім вступив до Національної академії внутрішніх справ. Деякий час працював поліцейським, але потім вирішив стати військовим, як батько.

У липні 2018-го Сергій вступив на військову службу за контрактом. У різні часи був розвідником, сапером, танкістом, матросом. Батько пропонував служити разом, але хлопець відмовився: хотів бути самостійним.

У серпні 2021 року Сергій підписав контракт і став оператором протитанкового відділення. За пів року до повномасштабного вторгнення підписав контракт з 30-ю ОМБр. Згодом планував вивчитися на парамедика і бути миротворцем в ООН. Але почалася повномасштабна війна, її Сергій зустрів на Сході України.

«Він був сміливим і безстрашним. Завжди рвався вперед. Раніше вдома Сергійко брав мій бронежилет, бігав із ним. Тренувався ходити непоміченим у сусідні села. Він постійно відточував військову майстерність… Син за життя зробив багато чого справді героїчного», – розповів батько Віталій Божко, який нещодавно звільнився з армії.

Поховали Героя в селі Журавка на Чернігівщині, де живе його мама. В Сергія залишилися батьки. Указом Президента України Сергію Божку присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно).

Солдат Андрій Дорош, позивний Сосед, загинув 18 березня 2023 року під час виконання бойового завдання біля селища Білогорівка на Луганщині. Воїну було 38 років. Андрій народився і жив у Чернігові. Навчався у місцевій середній школі №35. Згодом закінчив Чернігівський політехнічний університет за спеціальністю «Бухгалтерський облік». Тривалий час був столяром. Останні роки працював водієм-далекобійником. Об'їздив всю Європу та Україну. Під час повномасштабної війни чоловік приєднався до місцевої ТРО. Служив у 167-му батальйоні 119-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Обіймав посаду водія. «Це була людина з великої літери. Веселий, життєрадісний. Завжди на позитиві. Найкращий друг, чоловік і син», – розповіла дружина загиблого Катерина. Поховали захисника на кладовищі мікрорайону Забарівка в рідному Чернігові. В Андрія залишилися батьки, дружина і брат.

Приходько Олексій Олегович – заступник командира бойової машини – навідник-оператор 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, молодший сержант.

Народився 21 липня 1992 року в місті Глухів Сумської області. Мешкав у місті Ромни Сумської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №7 міста Ромни у 2007 році та Роменський коледж Сумського національного аграрного університету.

Восени 2011 року призваний до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання в 169-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0665, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області). Служив за контрактом заступником командира бойової машини – навідником-оператором 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А2167, місто Біла Церква Київської області).

З травня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

24 червня 2014 року опорний пункт 1-ї механізованої роти в районі села Панченкове Свердловського (з 2016 року – Довжанського) району Луганської області, де знаходився молодший сержант Приходько, зазнав нападу терористів. Бойовики несподівано поцілили керованою ракетою у бойову машину піхоти, біля якої стояв військовослужбовець. Від отриманих важких поранень молодший сержант Приходько помер на місці. Разом з ним загинув старший солдат Віталій Цибора, ще троє військовослужбовців отримали поранення.

26 червня 2014 року похований на міському кладовищі у місті Ромни Сумської області.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (29.09.2014; посмертно).

У місті Ромни на фасаді будівлі загальноосвітньої школи №7 (вулиця Полтавська, 32), де навчався Олексій Приходько, йому встановлено меморіальну дошку.

Неповних двадцять шість було хлопчині,

Коли біда постукала у дім .

З війни його чекали донька і дружина ,

Але ГЕРОЙ вернувся,, НА ЩИТІ ''.

Він боронив свій дім, сім'ю , родину,

Витягував він ранених з руїн.

Горить Бахмут і плаче Україна

Хоронячи найкращих доньок та синів .

Пішов у свій останній бій,щоб рідна Україна

Не впала на коліна, не лягла

Від ворогів рашистської країни,

Які життя цих мужніх хлопців забира.

Він бачив біль і сльози побратимів ,

Які з оточення виходили не всі .

Він мужній воїн ,захищав він неньку Україну

Від ворогів , що Бога продали .

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ , а злітають

У синю вись, де неба голубінь

І звідти побратимів захищають,

Які із ворогом воюють на землі.

Земля ця наша , бо на ній ми народились, Ростили діток, сіяли зерно .

Ми храми будували і молились ,

Раділи сонцю й сіяли добро .

Ми переможем зло! І мир настане!

У нашій серцю милій стороні ,

Вшановувати будем побратимів ,

Які загинули на цій страшній війні .

Прийдемо на могили всіх ГЕРОЇВ,

Що не впустили ,,руський мір'' у рідний дім

І скільки будем жити - будем пам'ятати ,

Що найдорожче в світі слово "ПОБРАТИМ".

Гринчук Віктор