Загиблі герої Чернігівщини: Рубанов Олексій. Лєднєв Володимир. Смінтіна Олександр. Мойсієнко Олександр. Мордовцев Олександр. Михайленко Олександр
Закінчив Славутицьку загальноосвітню школу № 3. Навчався в Остерському будівельному технікумі. Служив в армії. Працював у підрядних будівельних організаціях міста, ТОВ ВКФ «Політара». Відкрив власне невелике підприємство з виробництва плитки в с. Неданчичі. Захоплювався байкерством. Був справжнім патріотом України, без вагань пішов боронити Батьківщину від ворога. Був одружений.
Загинув солдат 24 червня 2022 р., м. Мар’їнка, Донецької області внаслідок осколкового поранення в голову. Похований у с. Неданчичі, Чернігівський р-н, Чернігівська область.
Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Славутича» (посмертно).
Навчався в школі №3 м. Славутича. Закінчив Чернігівський інститут економіки і управління. Дуже любив ліс, походи в гори, об’їздив на велосипеді весь Крим. Мріяв побувати разом із сином у горах Болгарії. Був дуже світлою, доброю людиною. Працював інженером служби фізичного захисту ДСП «ЧАЕС» з 1999 року. 24.02.2022 пішов до військкомату та був мобілізований до лав ЗСУ. У травні 2022 року поїхав на Схід захищати країну від окупантів у складі 92-ї окремої механізованої бригади імені Івана Сірка. Мав дружину та сина.
Сержант загинув 18 червня 2022 р., с. Рубіжне, Чугуївський р-н, Харківська облласті від кулі снайпера.
Похований у м. Славутич Вишгородського району Київської області.
Нагороди: орден «За мужність» III ступеня (посмертно).
Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Славутича» (посмертно).
Після закінчення Славутицької загальноосвітньої школи № 2, навчався у Чернігівському професійному будівельному ліцеї №18. У нього була мирна професія – будівельник. Працював у міських будівельних компаніях. Чималий період у роботі був пов'язаний з СП «Новарка». Любив природу, дуже цінував її красу, захоплювався риболовлею. Учасник АТО, у 2022 році добровольцем став на захист рідної землі. Воював у гарячих точках на сході країни. Останній свій бій прийняв під Білогорівкою Луганської області 25 липня 2023 року. Мав дружину, сина й доньку.
Старший солдат загинув 27 липня 2023, м. Дніпро, коли під час виконання бойового завдання зазнав тяжкого поранення, несумісного з життям. Помер у лікарні ім. І. Мечникова в м. Дніпро.
Місце поховання: м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.
народився 13 жовтня 1984 року, с. Мньов, Чернігівський р-н, Чернігівська обл.
Виріс у багатодітній родині. Навчався у Мньовській середній школі. У 2003році закінчив з відзнакою професійно-технічне училище № 18 м. Чернігова та здобув професію столяра будівельного, тесляра. 2009 року закінчив Чернігівський державний механіко-технологічний технікум за спеціальністю «Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд» і здобув кваліфікацію техніка-електрика. Працював у Дитячій школі мистецтв м. Славутича та в будівельно-монтажній дільниці на посаді майстра. Мав золоті руки та добре серце. У серпні 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив у 77-й окремій аеромобільній бригаді десантно-штурмових військ ЗСУ. Був командиром мінометного розрахунку. За два тижні до загибелі у своєму останньому інтерв’ю військовим журналістам зазначив, що не міг відсиджуватися в тилу, коли інші воюють. А ще дуже переймався долею молодшого брата, якому 19 років і навчається у військовому училищі, не хотів, щоб він війну застав. Олександр був під Соледаром, бойове хрещення отримав під Благодатним. А потім – Бахмут.
Старший солдат загинув 29 червня 2023, у м. Бахмут Донецької області
внаслідок ворожого артилерійського обстрілу бойових позицій.
Місце поховання: с. Мньов, Чернігівський р-н, Чернігівська обл.
народився 7 лютого 1992 р., м. Славутич, Київська обл.
Закінчив Славутицьку загальноосвітню школу №2. Навчався в Чернігівському професійному будівельному ліцеї. Працював електрогазозварювальником ДСП «Чорнобильська АЕС». Захоплювався боротьбою дзюдо. Був дуже товариською людиною, з добрим почуттям гумору, мав багато друзів, яких завжди виручав у скрутних ситуаціях. У травні 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Мав чотирьох дітей.
Солдат загинув 11 травня 2023 р., у с.Богданівка, Бахмутського району, Донецької області під час штурму висоти дістав осколкове поранення, несумісне з життям.
Місце поховання: м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська область.
Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Славутича» (посмертно).
Михайленко Олександр Миколайович
народився 5 вересня 1997 р., м. Славутич, Київська обл.
Навчався в Славутицькій загальноосвітній школі № 1. Закінчив струнно-щипковий відділ Дитячої школи мистецтв. Захоплювався спортом – важкою атлетикою. Вступив до Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», здобув диплом магістра. Трудову діяльність розпочав ще під час навчання у виші – працював у різних компаніях Києва. У 2018 році, закінчивши кафедру військової підготовки, отримав звання молодшого лейтенанта. Наприкінці 2021 року повернувся до рідного міста, очікуючи працевлаштування на ДСП «Чорнобильська АЕС». З початком повномасштабного вторгнення, не чекаючи на повістку, сам пішов до військкомату.
Старший лейтенант загинув 26 травня 2023 р., у смт Гончарівське, Чернігівського району Чернігівської області.
Місце поховання: м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська область.
Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Славутича» (посмертно).
Коментарі
Дописати коментар