Загиблі герої Чернігівщини: Снопок Олександр. Ковтун Василь. Доценко Сергій. Яременко Сергій. Лаврик Володимир

Рядовий Олександр Снопок народився 1 січня 1969 року у селі Ваганичі Чернігівського району. З часом переїхав до села Вербівка, де і проживав.

У січні 2023 року чоловік долучився до лав ЗСУ. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4773 на посаді номера обслуги.

Під час виконання одного з бойових завдань на Донеччині Олександр отримав мінно-вибухове поранення, після чого його доставили у лікарню до Запоріжжя. Медики боролися за життя нашого земляка, але, 8 червня чоловік помер.

Вдома на нього чекали діти, дружина та батьки.

Попрощалися та поховали військового у його рідному селі.

Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Снопка Олександра Олександровича – солдата, нагороджено медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).

Рядовий Василь Ковтун народився 20 жовтня 1974 року у селі Атюша на Новгород-Сіверщині в родині колгоспників. У 1992 році закінчив 10 класів місцевої середньої школи. Вступив до Ніжинського сільськогосподарського технікуму.

Після закінчення строкової військової служби чоловік пішов працювати трактористом у СВК "Правда", а після реорганізації сільськогосподарського виробничого кооперативу працював опалювачем в Атюшівській школі І-ІІІ ступенів імені Станіслава Ковтуна.

До лав Захисників України чоловік долучився у січні 2023 року. Чоловік потрапив до складу одного з підрозділів військової частини А4773. Був на посаді стрільця-помічника гранатометника.

5 червня під час виконання бойового завдання на Донеччині Василь загинув. Вдома залишилися дружина та дві доньки. Попрощалися з військовим у Коропі та поховали його на місцевому кладовищі рідного села.

Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Ковтуна Василя Михайловича – солдата, нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Рядовий Сергій Доценко народився 20 травня 1983 року у Коропі. Закінчив місцеву школу. Після закінчення школи навчався в Бобровицькому технікумі, де опанував фах зоотехніка. Працював у водоканалі в Коропі, потім — у столиці, а останнім часом — у Коропському "Агролісгоспі".

У січні 2023 року Сергій долучився до складу одного з підрозділів військової частини А4773. Був на посаді стрільця-помічника гранатометника.

4 червня під час боїв біля одного з населених пунктів Донеччини Сергій загинув.

У військового залишились мама, старша сестра, син.

Попрощалися з Сергієм у Коропі та поховали на кладовищі рідного міста.

Рядовий Сергій Григорович Яременко народився 9 травня 1978 року. Навчався у селі Галайбине на Ніжинщині.  У 1995 році закінчив Височанську ЗОШ, згодом Чугуєво-Бабчанський лісний технікум. Проходив строкову службу в армії.  Довгий час проживав у Полтавській області, працював лісником ДП «Миргородське лісове господарство».  Згодом повернувся  в рідне село Галайбине, працював  єгерем у ТОВ «Вершина». Був двічі одружений, дітей не мав.

Призваний до ЗСУ 17 січня 2023 року. Служив стрільцем-санітаром механізованого батальйону  військової частини  А4773. Загинув 5 червня 2023 року поблизу населеного пункту Рівнопіль Донецької області, захищаючи  Батьківщину від окупантів. Похований 14 червня 2023 року в селі Галайбине.

Старший солдат Володимир Лаврик народився 10 січня 2002 року в селі Олишівка Чернігівського району.

"Вова був життєрадісною людиною, душею  компанії друзів. Він завжди міг прийти на допомогу, тому друзі цінували і поважали Вовчика», – розповів батько Володимир Григорович.

У 2019 році закінчив Олишівську ЗОШ І- ІІІ ст. Після школи навчався у Куликівському професійному аграрному ліцеї, де здобув професію "Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів; водій автотранспортних засобів категорії С".  У вільний час займався риболовлею, полюванням на диких звірів, любив авто- та мототехніку.

03 липня 2021 року прийняв присягу на вірність українському народові у В/ч 3035 15-й окремий полк Національної гвардії України.  Але 17 листопада  2021 року був звільнений зі служби за станом здоров'я. Потім закінчив у 2022 році навчання у Відокремленому підрозділі УКК ДП "Укрнаукагеоцентр" і здобув професію «Помічник бурильника капітального ремонту свердловин». Мав виходити на нове місце роботи, але цим планам не судилося здійснитися. 

24 лютого 2022 року Володимир разом з батьком і меншим братом Валерієм став на захист своєї Батьківщини.  Обороняли разом Чернігівщину в складі 1-шої окремої танкової Сіверської бригади (В/ч 1815) Механізований батальйон. Був старшим навідником протитанкового взводу. Мав звання Старший солдат. За свою коротку службу мав подяки, грамоти за сумлінне виконання службових обов'язків, високий рівень виконання бойових завдань. 

А на початку травня 2023 року відправився захищати східні кордони України. Загинув 19 травня 2023 року під час виконання бойового завдання внаслідок вибухів та осколків снаряду на бойових позиціях, отримав множинні травми несумісні із життям.

Поховали Володимира в рідному селищі 14 червня 2023 року. У захисника залишилися батьки, брат, сестра, а також інші рідні та багато друзів.

Попрощалися та поховали військового на місцевому кладовищі рідного села.