Загиблі герої Чернігівщини: Воробйов Максим. Химич Роман. Клановець Анатолій

Під час виконання бойового завдання, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, в Запорізькій області загинув житель Носівської громади Максим Вікторович Воробйов.

Солдат Максим Воробйов (2.06.1985-30.12.2022), народився  на Сновщині, де закінчив навчання у школі. Далі у мирному житті певний період проживав у столиці, працював старшим продавцем в «Епіцентрі». Разом з дружиною Надією Василівною виховували двоє донечок, Сніжану і Мирославу.

Кілька років тому, родина Воробйових оселилася у с. Лукашівка, придбали обійстя, облаштовували своє життя, мали багато планів і мрій. Вони б неодмінно збулися, якби не війна і не російські нелюди, що  віроломно  увірвалися  в Україну і мали свої  плани. Та їм ніколи не збутися, бо наші захисники мужньо стали на захист, даючи відсіч ворогу.

15 березня 2022 року Максим Вікторович був мобілізований та став стрільцем-снайпером. А в передостанній день грудня, якраз у день народження меншої донечки, він не вийшов на зв’язок…

Нагороджений олреном "За мужність" II ступеня.

Герой, захисник, один із тих, завдяки кому сьогодні Чернігів вільний. Наш колега та товариш Химич Роман загинув 13.03.2022, захищаючи свою країну та своє рідне місто. Він не міг уявити, аби славетний стародавній Чернігів й усю Велику Україну топтала проклята нога окупанта. Роман поклав життя за нас з вами, за наше вільне майбутнє й добробут.

І хоч його серце спинилося в бою, цей воїн, як і всі інші герої, що пали в битві з фашистською російською ордою, житиме в наших думках та в історії нашої перемоги. Низький уклін до землі та наша безмежна подяка.

Нагороджений олреном "За мужність" III ступеня.

КЛАНОВЕЦЬ Анатолій Михайлович.

Народився 19 березня 1975 року в м. Києві, в сім’ї спортсменів.
Згодом, він захопився східними єдиноборствами, філософією сходу, почав активні тренування та виступи на змаганнях, де займав призові місця. Багато років він присвятив спорту та тренуванню дітей. Досяг високих результатів. Був прикладом для багатьох.
Анатолій Михайлович був надзвичайно талановитою людиною. Мав хист до малювання. Як відмічали його рідні, міг намалювати зі слів настільки професійно, не маючи художньої освіти. Ще одним його захопленням була історія України. Дослідження давніх традицій та ведичних знань, про що він багато писав «наукових» закликів до народу та співпрацював з науковцями.
У 2013 році Анатолій Михайлович так само, як і інші небайдужі Українці, не зміг мовчати. Він вийшов на Майдан, де приймав участь в найзапекліших протистояннях. Був нагороджений пам’ятною медаллю «Учасник Євромайдану».
У 2014-2015 роках взявши собі ім’я Світозар (Свят), воював на сході України в складі батальйону «Айдар», де перебував у складі диверсійно-штурмової групи.
Нагороджений орденом «За мужність», медалями «За оборону рідної держави», «Учасник бойових дій» та індивідуальним знаком «Бійцю Батальйону «Айдар».
Мав родину: дружина Олеся Володимирівна та синочок Світозар.
11 березня 2022 року Анатолій Михайлович, добровольцем долучився до лав Збройних Сил України, до військової частини на посаду водія групи спеціального призначення роти спеціального призначення. Військове звання – старший солдат.
Брав участь у звільненні Київщини, стримував наступ на Ізюмському напрямку. Брав участь у звільненні м. Херсон.
На жаль, Герой помер 8 листопада 2022 року в лікарні м.Миколаєва від важких поранень які отримав під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Таврійське, Херсонської області.
Поховали Героя 18 листопада 2022 року на Лук’янівському кладовищі в м. Київ.