Повертаємо із забуття: Тарновська Ірина

На стінах — вишиті картини, балкон — потопає у квітах. Шафи — забиті книжками. У квартирі — затишно і спокійно. Складається враження, що господарка цього дому — звичайна пенсіонерка. Але враження оманливе... Ірина Михайлівна ТАРНОВСЬКА-ТРАЧ на прохання дати інтерв’ю відгукнулася одразу. Але попросила кілька днів відстрочки. «Ми із чоловіком щойно повернулися з Десни. Щоліта туди їздимо. У нас стоянка біля Хотянівки». — «Невже намети ставите?» — «Чому намети? У нас є човен з кабіною». А ще Ірина Михайлівна в молодості займалася спортивною гімнастикою, стрибками у воду й навіть стрибала з парашутом! Закінчила КПІ й все життя пропрацювала на режимному підприємстві. Хоча мріяла стати перекладачем. Добре володіє німецькою, англійською й польською мовами. Нині Ірина Михайлівна — ні багато ні мало віце-проводир Київських дворянських зборів. Але це інтерв’ю не про те, як живуть зараз спадкоємці колись найвідоміших дворянських родів. Наша розмова про людей, чий внесок в історію і культуру України не можна переоцінити. І, звичайно, про те, як склалася доля Тарновських, які після революції 1917 року не захотіли залишати Київ.

Читати далі