Освітяни Чернігівщини: Науменко Володимир

Володимир Науменко належав до старшого, громадівського покоління діячів українського руху. Він був одним із тих інтелектуалів, які змогли реалізувати себе в несприятливих умовах російського царату й робили все можливе (в межах легального) для розвитку української науки, освіти й культури. Поважний громадсько-політичний діяч, педагог і науковець, на схилі років він був міністром Української Держави, але дуже скоро став жертвою більшовицького “червоного терору”.

Володимир Павлович Науменко з’явився на світ 19 липня 1852 року в повітовому місті Новгород-Сіверський Чернігівської губернії (зараз – Чернігівської області України). Його родина походила з простих лубенських козаків, а батько був вихований в українофільському дусі завдяки навчанню у Харківському університеті, який у першій половині XIX століття на чолі з ректором Петром Гулаком-Артемовським перетворився на один із чільних осередків українського руху.

Освіту Володимир здобув у 2-ій київській чоловічій гімназії та на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира (нині університет Тараса Шевченка) . Він був близьким до таких видатних українських діячів, як Михайло Максимович, Михайло Драгоманов, Володимир Антонович, із якими був знайомий особисто та багато співпрацював. Із початку 1870-х років і до кінця життя Володимир Науменко – активний учасник українського руху. Він належав до складу Старої громади, Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (закритого Емським указом 1876 року), членом київської “Просвіти”, редактором і видавцем провідного українського часопису “Київська старовина”. 1902 року він власним коштом придбав ділянку землі в Каневі, де знаходилася могила Тараса Шевченка, для її збереження та впорядкування.

Читати далі