Загиблі герої Чернігівщини: Чешулько Володимир. Борисенко Олександр. Литвиненко Андрій.

Солдат Чешулько Володимир Михайлович народився 12 березня 2003 року. У 2020 році закінчив Озерянську загальноосвітню школу, після чого вступив до Київського вищого професійного училища будівництва та архітектури, яке закінчив у 2022 році.

У лютому цього року Володимир долучився до лав оборонців Батьківщини та розпочав проходження військової служби за контрактом у складі одного з підрозділів військової частини А4741. Разом з побратимами на посаді стрільця-оператора він віддано боронив Україну від загарбників, але, на жаль, 9 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу одного з населених пунктів Запорізької області Чешулько Володимир загинув. Попрощалися з 20-річним воїном у Бобровиці, поховавши його на кладовищі села Озеряни. Нагороджений Орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). 

Старший сержант Борисенко Олександр Олександрович народився 9 лютого 1984 року у Сновську (до 2016-го року — місто Щорс), де закінчив ЗОШ I-III ступенів № 3. Протягом 2002-2003 років проходив строкову військову службу. У 2013 році закінчив Сновське вище професійне училище лісового господарства, опанувавши спеціальність «вальник лісу». З 2013 року працював електромонтером у ВП «Конотопська дистанція електропостачання».

На захист України Олександр став ще у 2015-му та протягом року проходив службу в одному з підрозділів військової частини В0693, тому дізнавшись про повномасштабне вторгнення російських військ у лютому 2022 року не роздумуючи у перший же день прийшов до місцевого ТЦК та СП.

Службу проходив в одному з підрозділів військової частини А1815 на посаді командира стрілецького відділення та сумлінно виконував військовий та громадянський обов’язок з захисту територіальної цілісності України. На жаль, 12 червня 2023 року під час боїв в районі одного з сіл Донеччини Борисенко Олександр загинув. Попрощалися з воїном у Сновську, поховавши на кладовищі села Займище. Вдома на нього чекали мати та брат.

Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

Солдат Литвиненко Андрій Володимирович народився 17 травня 1986 року в селі Лустівка Ніжинського району. Згодом разом з родиною переїхав до Ніжина, тут закінчив місцеву ЗОШ №1, після чого протягом 2004-2005 років проходив строкову військову службу в місті Севастополь.

Після закінчення строкової служби пішов працювати та у 2014 році вирішив долучитися до лав ЗС України — брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході держави. Далі повернувся до цивільного життя та працював охоронцем, але 24 лютого 2022 року знову став до лав Захисників. Під час оборони Чернігова отримав поранення та після реабілітації продовжив службу у складі одного з підрозділів військової частини А1815.

У травні Андрій разом з побратимами вирушив обороняти східні области України, але, на жаль, 12 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині, рятуючи побратима, Литвиненко Андрій отримав тяжкі поранення, які виявилися несумісними з життям. Вдома на нього чекали дружина, маленька донечка та мама. Попрощалися з Захисником у Ніжині, поховали на місцевому кладовищі.

Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Литвиненка Андрія Васильовича – солдата, нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).