Вбиті росією: Колесник Артем. Фенган Антон. Василенко Олександр

Колесник Артем Юрійович народився 12 січня 1991 року. Був на посаді начальника охорони ТОВ «ТАС Агро Північ», загинув 27 лютого 2022 року від рук російських окупантів у селі Харкове. Це був четвертий день війни. Артем виконував службові і громадянські обов’язки. У ті дні через село проходили ворожі колони. Разом із жителями села він намагався знешкодити озброєного ворога, пересування якого селом несло конкретну загрозу його жителям. На жаль, це вдалося зробити надто дорогою ціною.

Артема відспівали і похоронили у Талалаївці, а у липні перепоховали на Вінничині, де живуть його дружина та донька.

Антона Фенгана російські військові розстріляли 13 березня 2022 року. Це був цивільний чоловік, який жив і працював мельником у селі Вороньки на Чернігівщині. Російські військові пройшли через село наприкінці лютого, але не залишилися там. А 13 березня знову заїхали туди, чотирма військовими машинами. Три поїхали до сусіднього села, а танк погнався за невідомою автівкою, що й завела до млина. Антон саме перебував там на вулиці. Побачивши танк, злякався і почав тікати. Російські військові відкрили вогонь й убили його пострілами в спину. У приміщенні була дружина Антона й селяни, які мололи борошно. Окупанти поставили всіх до стіни, перевірили. Не знайшовши, кого шукали, поїхали геть. Люди забрали тіло Антона й поховали на цвинтарі 14 березня. Антонові було 54 роки. Народився в Києві. Після школи служив строкову службу, одружився, працював кранівником. Потім його батько придбав хату в селі на Чернігівщині. Відвідуючи його, Антон і сам захотів оселитися за містом. У 1999 році продав квартиру в столиці і купив будинок у селі Вороньки. Разом із цивільною дружиною влаштувалися працювати на млин.
«Тато багато читав, любив різну літературу: детективи, історію, романи. Читав усі книжки, що були вдома. Також гарно грав на гітарі, був самоучкою. Любив розгадувати кросворди. Взагалі батько був спокійною, врівноваженою людиною. Таким було і його життя. Нам його дуже не вистачає», – розповіла донька Тетяна.
В Антона Фенгана залишилася цивільна дружина, донька й онуки.

39-річного Олександра Василенка російські військові розстріляли 27 лютого 2022 року в селі Старий Биків на Чернігівщині. Сашко поїхав до друзів – братів Явонів, щоби зарядити телефон, бо вдома не було електроенергії. Коли повертався, його зупинили російські військові й забрали з собою. Всього того дня забрали шістьох цивільних чоловіків. Їх били, допитували, а потім розстріляли. «Мені тоді сказали, що хлопця з велосипедом забрали. Я сподівався, що не Сашка, у нас тут багато на велосипедах їздять. А зранку вже сказали: нема твого сина…», – пригадав ті події тато загиблого, Петро.
Рідні змогли забрати тіла вбитих через 9 днів, їх поховали біля кладовища. Після звільнення Збройними Силами України області – перепоховали на цвинтарі. Олександр був родом зі села Старий Биків. Після школи навчався в Броварах на зварювальника. Потім усе життя працював за фахом на різних підприємствах. Жив у Києві в сестри. На вихідні приїжджав додому допомагати батькам: доглядав за садом, опікувався будинком. Захоплювався риболовлею. Разом із батьком ловили карасів у ставку. «Сашко був талановитим зварювальником. Він обожнював свою роботу, робив гарні конструкції з металу. Він дуже м’який був за характером, любив тварин. Я думаю: мій брат нікого в житті не образив, а його так жорстоко вбили… Я не можу оговтатися й повірити, що його більше немає. Він був мені близькою людиною. Нам усім Сашка дуже не вистачає», – сказала сестра Тетяна.
Олександр не встиг створити власної родини. Із рідних у нього залишилися батько і дві сестри.